У Полтаві вшанували пам’ять полеглого бійця Антона Грицая
15 лютого полтавці вшанували треті роковини з дня смерті свого земляка, атовця Антона «Сіф» Грицая. Друзі та рідні героя традиційно влаштували марш пам’яті. А на Алеї Героїв відбулася церковна служба за нього та всіх бійців, котрі віддали своє життя за Україну.
27-річний полтавець, доброволець полку «Азов» Антон Грицай загинув 15 лютого 2015 року під час бойових дій поблизу Широкино. Цього дня містяни третій рік поспіль вшановують пам'ять героя та його подвиг.
О 12 годині на центральному міському кладовищі на Алеї Героїв, де похований Антон, священики провели молебень за нього та його побратимів-воїнів, які загинули під час бойових дій.
Віддати шану та пригадати героїв прийшли їхні батьки, друзі, колеги.
Увечері футбольні фанати влаштували марш пам’яті Антона Грицая. Він також був ультрас, уболівав за полтавську «Ворсклу». Після анексії Криму Антон почав організовувати перші футбольні матчі єдності, які проходили в Полтаві. Його друзі-фани розповідають, що такі ігри об’єднали прихильників різних команд, які до цього ворогували між собою. А це, у свою чергу, показало готовність українців стати разом на захист країни. Тому друзі вирішили віддати Антону шану саме в форматі фанатського руху.
Учасники маршу зібралися о 19 годині біля Білої альтанки і рушили вулицею Соборності до педагогічного університету.
Ходу супроводжувала поліція. Дорогою учасники маршу палили фаєри, вигукували патріотичні гасла та скандували «Антон Грицай — герої серед нас».
Під стінами педагогічного університету, де навчався Антон, полтавці запалили лампадки та поділилися спогадами про героя.
Друг та однокурсник Антона, Вадим Ямщиков, розповідає, що вони познайомилися під час навчання в університеті. Їх поєднало захоплення історією та ідеями національного руху. Вони разом ходили на всі соціально важливі акції, які проходили в місті: вшанування пам’яті жертв Голодомору, марш УПА. І коли перед Антоном постав вибір – іти захищати країну чи залишитися вдома, він не вагався.
Тому мета таких заходів по вшануванню пам’яті, розповідає Вадим Ямщиков, – не лише згадати героя, а й розповісти полтавцям про його подвиг:
«Час іде, не всі знають наших героїв. Це ми, його друзі, були поруч, знаємо про нього. Тепер наше завдання – розповісти про нього, про його подвиг. Донести цю інформацію до нового покоління. Якщо ми не будемо говорити про захист нашої країни і вшанування героїв, які віддали на за неї найдорожче – життя, цієї країни може не бути».
Друзі пригадують, що Антон Грицай мріяв про побудову нової країни. А тому потрібно зробити все, аби ця мрія здійснилася.
«Я хотів би, щоб ми не просто пам’ятали, а своїми діями також згадували Антона. Він мріяв про гарну країну. Не ту, яка вона була до Майдану. Та й не ту, яка стала після Майдану. Ми маємо своїми справами прославляти його ім’я, прославляти те, за що він віддав своє життя, боронити Україну та здобувати краще життя для наших майбутніх поколінь», – говорить Артем Павлов.
Участь у ході взяла і мама Антона. Вона подякувала всім, хто прийшов ушанувати пам'ять її сина.
«Я пам’ятаю, як він приходив з такої ходи і завжди в нього горло було таке <зірване>. Я питала: “Синок, ти захворів?” “Ні, – каже, – мама, футбол сьогодні був”. Я сьогодні пройшлася з вами, кричала з вами і почувала, що він з нами сьогодні».
Довідка
Антон Грицай – доброволець, воював у батальйоні «Азов». Загинув 15 лютого 2015 року у селі Широкине в бою з російськими збройними формуваннями. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни отримав орден «За мужність» III ступеня та нагороду «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).