Упізнаного за ДНК воїна провели у вічність на Полтавщині (ФОТО)
Фото – Новосанжарська громада
Жителі громади зустрічали та проводжали траурний кортеж воїна з державними прапорами та квітами.
Прощання з Сергієм Лозовським відбулося пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Жителі Новосанжарської громади 20 серпня зустрічали воїна «живим» коридором на колінах.
Життєвий шлях захисника
Сергій Лозовський народився 27 квітня 1965 року в Новодніпровську Дніпропетровщині. Згодом родина переїхала до Нових Санжар, де він мешкав більшу частину життя. Після навчання у школі продовжив освіту в профтехучилищі в Полтаві.
У 1983–1987 роках чоловік здобував військову освіту у вищому танковому командному училищі. Потім працював у місцевій експедиції глибокого буріння та на меблевій фабриці.
До Збройних Сил України Сергій Лозовський повернувся 21 грудня 2022 року. Служив заступником начальника штабу стрілецького батальйону. Життя захисника обірвалось 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району на Донеччині.
Поховали військовослужбовця на центральному кладовищі Нових Санжар. На його честь пролунали військові салюти, а прапор України з домовини передали сестрі загиблого.
Вічна пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих захисників!
Владислав Пунько пішов воювати добровольцем у 24 роки. Життя воїна обірвалося в Покровському районі. У вересні 2023 року Владислав Пунько добровільно став до лав української армії. Служив на різних ділянках фронту на Сумщині, Донеччині та Курщині. Воїн поліг під час виконання бойового завдання.
На фронті обірвалося життя начальника групи інженерної розвідки з Полтавщини. Сержант Микола Олефір поліг у бою 5 серпня. 24 лютого 2022 року воїн почав свій бойовий шлях. У 20205 році його вже знали як сержанта Миколу Олефіра – інспектора прикордонної служби 1 категорії, начальника групи інженерної розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування.
До повномасштабної війни Григорій Партола військового досвіду не мав. Тому з перших днів став до лав захисників. Проходив службу на Сумському та Харківському напрямках. 28 листопада 2024 року ворожа куля обірвала життя Григорія Партоли на полі бою Донеччини. У воїна залишилось дві доньки, сестра та брат.