Від лісової знахідки до музейної реліквії: історія одного хреста з 1933 року
Надане рекламодавцем
На Дніпропетровщині до музею передали унікальний дерев’яний надмогильний хрест 1933 року — мовчазне свідчення Голодомору, збережене завдяки уважності студента та спільним зусиллям музейників і військових.
Наприкінці грудня на Дніпропетровщині відбулася подія, що стала прикладом того, як уважність однієї людини може перерости у справу загальнонаціональної пам’яті. 20 грудня патронатна служба 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ спільно з фахівцями Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького провела евакуацію унікального історичного артефакту - дерев’яного надмогильного хреста з поховання мешканця селища Шульгівка Сергія Білого, який помер у 1933 році, у період Голодомору. Про це повідомило дніпровське видання «Відомо».
Почалося все з випадковості. Студент історичного факультету ДНУ імені Олеся Гончара Кирило Габор, прогулюючись лісом у пошуках грибів, натрапив на старий, майже забутий цвинтар. Серед напівзруйнованих могил його увагу привернув незвичний дерев’яний хрест. Юнак зробив світлину та опублікував її у соцмережах, навіть не здогадуючись, що ця публікація стане початком великої музейної історії.
На фото звернув увагу співробітник історичного музею Юрій Фанигін. Після спілкування зі студентом та виїзду спеціалістів на місце з’ясувалося, що хрест є автентичним і має значну історичну цінність. За словами музейника, збереженню артефакту протягом майже дев’яти десятиліть посприяла дубова деревина, фрагменти первісного фарбування та характерна кована заклепка.
Хоча точну причину смерті похованого встановити неможливо, дата, 1933 рік, майже безсумнівно вказує на трагічні події Голодомору. Цю версію підтверджують і усні свідчення місцевих жителів. Зокрема, мешканець селища пан Горб згадував розповіді свого батька про масові смерті у ті роки. На цьому ж кладовищі збереглися й інші поховання, датовані 1933-м, серед них дитячі могили.
Для безпечного вилучення хреста музей звернувся по допомогу до військових 25-ї бригади, давніх партнерів у справах збереження історичної спадщини. Раніше десантники вже допомагали евакуйовувати половецькі кам’яні статуї з прифронтових районів. До ініціативи цього разу долучилися й ветерани бригади, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору.
Процес проходив із дотриманням усіх формальностей. За участі місцевої влади, представників громади, обласного управління культури та за консультаціями реставраторів Національного заповідника «Хортиця». Через крихкість деревини будь-яка помилка могла знищити унікальний об’єкт.
Окрему увагу приділили самій могилі. Коштом української діаспори у США було виготовлено новий гранітний пам’ятник, який встановили на місці старого хреста. Перед початком робіт військовий капелан провів панахиду. Після цього артефакт обережно вилучили, законсервували та передали на зберігання до музею імені Яворницького.
Ця історія - не лише про музейну знахідку. Це ще один зафіксований доказ злочинів проти українського народу. Збереження таких артефактів допомагає не дозволити трагедії Голодомору зникнути з колективної пам’яті та передати правду про минуле наступним поколінням.