Як полтавська школа сортує сміття та заробляє кошти
Уже понад 3 роки Полтавська ЗОШ №20 відсортовує сміття, здає його на переробку й отримує додаткові кошти на реалізацію шкільних проєктів. Завдяки цим грошам у навчальному закладі з’явилися крісла-мішки, сортувальні баки по усій школі тощо.
Одразу на вході відвідувачів школи зустрічають сміттєві баки для сортування. На них написи «папір» і «пластик». Завідувачка директорки з навчально-виховної роботи Лариса Буличева говорить, що у їхньому закладі є 14 маленьких сортувальних баків і 2 великих. У них можна викидати папір та пластик, а для різного сміття (органіка, метал, тощо) є чорні смітники.
Почати сортувати у школі – завдання непросте. Лариса Буличева згадує, що усе почалося з поїздки одного з учнів на конференцію до Миколаєва. Саме там одинадцятикласник Єгор Чирва побачив саморобні сміттєві баки з паперових коробок, за допомогою яких і діти, і вчителі сортували.
Вона зізнається, що одразу ідею учня сортувати у школі не підтримали, бо просто не знали, як це почати:
«Він приїхав, показав фото, пояснив, що побачив і запропонував починати сортувати в школі. Якось ми його не підтримали. Поняття "сортування відходів" у нас було з часів Радянського Союзу. Тобто це було про збір макулатури, металолом, не було пластику, але коли він з’явився ми почали його збирати. Ми просто збирали й здавали. Його ініціативи ми не прийняли, бо не були готові відсортовувати прямо тут, у школі. Збирати – так, а сортувати – ні».
Дещо згодом директорка школи Валентина Сорочан відвідала семінар на базі школи №35 в Полтаві. Коли вона повернулася до школи, то сказала, що їм також треба спробувати.
І ЗОШ №20 спробувала. Учні поїхали переймати досвід до колег – запитували як правильно сортувати, куди складати, як готувати до здачі на переробку.
Про основи сортування сміття шукали інформацію в інтернеті, а згодом звернулися до ГО «Еколтава». Представники організації приїздили до школи, навчали технічних працівників і учнів сортувати. Лариса Буличева згадує, що запросити учнів до навчання було непросто, тому доводилося ставити перед фактом:
«Коли почали навчатися, то дізналися, що не увесь пластик можна разом скидати й здавати на переробку. Так само і з папером – виявилося, що є обмеження. Тоді ж були наші перші тренувальні заняття: ми збирали дітей в актовій залі, проводили навчання».
Спершу були випадки, коли діти «по-приколу» кидали відкриті пляшки з водою до бака з папером. До пластику вкидали органіку, але це було не від незнання, а навмисно. З часом таких випадків поменшало, а учні й початкових, і старших класів уже звикли все сортувати.
Звичка школярів сортувати живе і поза стінами школи. Велику роль у цьому зіграло ставлення батьків. Вони також сортують вдома і за день, або в день здачі сміття приносять відсортоване до школи.
Так робить і родина ініціатора роздільного збору сміття Єгора Чирви. Він говорить, що вдома також усі живуть у стилі еко, тому його діяльність у шкільному парламенті – це про ідейність і принциповість.
До прикладу, коли класи йдуть відпочивати на природі, то одразу видно дітей, які сортують. Вони швидко перебирають сміття, виокремлюють, що можна викидати, а що можна здати й отримати гроші.
Коли вперше здали сміття й отримали прибуток – придбали сортувальні баки, які стоять по школі. Здавши сміття другий і третій раз до школи закупили 7 крісел-мішків. Лариса Буличева каже, що це також ініціатива учнівського самоврядування, адже заробленими коштами розпоряджаються вони. Гроші, які отримали від п’ятої здачі відсортованого сміття, витратили на ремонт крісел-мішків.
«За зароблені гроші діти мішки купили, але берегти ніхто й не думав. Вони кілька разів на них стрибнули, ті по шву тріснули, пінопласт випав і мішки уже стали не такі м’які. Зараз вони у ресурсній кімнаті. Ось 11 жовтня здамо сміття і купимо наповнювач, і вони знову з’являться в коридорах. Ми, вчителі, перший раз відремонтували самі, але діти цього не зрозуміли й почали знов їх пошкоджувати. Тепер вони самі з цим розбираються», – розповіла Лариса Буличева.
Додамо, що цим придбали футболки для шкільної команди «Молодик», яка грає у патріотичну гру «Сокіл».
У середньому за одну здачу відсортованого сміття школа отримує 3-4 тисячі гривень. Цих грошей достатньо, аби реалізовувати проєкти учнів без витрат з бюджету школи.
Цікаво, що за 3 роки у школі з’явилося багато нових вчителів, які навіть не чули про сортування. Попри це, їм доводиться «грати за правилами» школи, в якій вони працюють, а самі учні дають їм уроки із сортування сміття.
Наостанок Лариса Буличева підсумувала, що у жодній школі не можна розраховувати на абсолютну підтримку ідеї й працівниками, і учнями, бо завжди є ті, хто осторонь. Та найголовніше – не користь від сортування для школи, а те, що діти виростають із екологічно корисною звичкою і живуть з нею.
Фото Богдана Проскурова