Яким було 1 січня для полтавців понад сто років тому
Ілюстративне фото. Полтава у 1950-х роках. Фото: Леонід Булава для Старої Полтави
Пограбовані магазини, списки розстріляних у номерах газет та карантин через тиф. Такою була зима для українців впродовж національно-визвольних змагань 1917–1922 років.
Події, які трапилися з полтавцями протягом цих років занотовував у свій щоденник полтавський новатор медицини Олександр Несвіцький. На початку 1990-х років рукопис віднайшли серед макулатури. Щоденник можна знайти на сайті Бориса Тристанова.
ЗМІСТ публікує записи зимового періоду та труднощі, які пережила Полтава протягом п’яти років.
Останній день 1917 року був тихим, погромів не було чутно. 1 січня 1918 рік:
«Більшовицька влада в місті. У місті охорона, патрулі. Стрільба як і раніше».
2 січня:
«У місті продається по 1 рублю пляшка шампанського із розграбованих підвалів Кочубея в Диканьці».
5 січня:
«На Київському вокзалі розбитий вагон зі спиртом. Вчора і сьогодні солдати пиячать. Час від часу чутно постріли».
19 січня 1919 року Полтава опинилася під владою більшовиків:
«Місто під владою більшовиків. Петлюрівці пішли. Війська більшовиків увійшли в місто з музикою сьогодні вранці. Минулої ночі було чутно постріли – громили селяни, які явилися бандами для пограбування міста, яке залишили петлюрівці. Потяги не ходять».
У своєму щоденнику Несвіцький ділиться спогадами про смерть Панаса Мирного.
28 січня 1920 рік:
«Помер український письменник Панас Якович Рудченко (Панас Мирний); Він жив у власному будинку. На цвинтар його везли на простих санях, запряжених волами, «як щирого українця». Я був з ним знайомий і знав його як приємну людину».
На новий рік 1921-го містянам дозволили святкувати, проте через високу захворюваність на тиф, святкової атмосфери не було.
31 грудня 1920 рік:
«До Нового року занять у радянських установах завтра не буде. Комендант дозволив місцевим вночі з 31 грудня по 1 січня ходити по місту.
Частина приміщення, де було казначейство, контрольна палата та ін. зайняті під лазарет для тифозних (хворих)».
У життя полтавців все більше входили наслідки репресій від радянської влади.
11 січня 1921 рік:
«У номері місцевої газети від 6 січня надрукували список 31 розстріляних людей: із них 24 за бандитизм в районі Малої Перещепини».
1922 рік був складним для полтавців складним, країною та містом поширився голод.
14 січня 1922 рік:
«На околицях Полтави з’явились голодні вовки. Поблизу Червоних казарм знайшли погризене тіло. І точно таке поблизу Шведської могили, і поблизу одного із навколишніх сіл».
Про вклад у медицину Полтавщини лікаря та те, як жив Олександр Несвіцький читайте у матеріалі ЗМІСТу.
Усього в Несвіцького було 3 щоденники. В одному з них він записував свої зустрічі з Володимиром Короленком і Панасом Мирним, з якими мав дружбу. Частина архіву лікаря зберігалася в будинку на Кобищанах, куди родина Несвіцьких переїхала на тимчасове проживання, коли в їхньому домі довелося перекладати плиту для опалення. Серед паперів залишилися усі щоденника лікаря.
Як від полтавців приховували Акт злуки та які події трапилися з містом у 1919 році читайте за посиланням.
