З майбутнього хірурга – в командира танкової роти: історія 27-річного офіцера з Полтавщини
Фото оприлюднили у Полтавському ТЦК та СП
До повномасштабної війни Богдан навчався в Полтавському медичному університеті та мріяв стати хірургом. Натомість сьогодні він командує танковою ротою.
До початку повномасштабної війни Богдан «Сем» навчався в Полтавському державному медичному університеті. Він планував присвятити життя медицині та стати хірургом. Історію воїна розповіли у Полтавському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки 10 липня.
Після мобілізації «Сем» пройшов військову підготовку у Львові й долучився до 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ. Сам військовий каже, що його шлях «починався в аудиторіях медичного університету, а продовжився в броньованій башті танка».
Танкістом «Сем» став майже випадково. У танковому батальйоні шукали військовослужбовців, готових освоїти нову спеціальність. Попри відсутність досвіду роботи з бронетехнікою, він разом із побратимом погодився спробувати. Обидва були невисокого зросту, що стало перевагою для роботи в обмеженому просторі бойової машини.
Так навчальні аудиторії змінилися тісною баштою танка, а згодом Богдан очолив танкову роту. У 2023 році офіцер брав участь у наступальних операціях поблизу Приютного та Роботиного. Танкові екіпажі підтримували українську піхоту, уражали цілі із закритих вогневих позицій і виконували бойові завдання під постійною загрозою артилерійських обстрілів та атак FPV-дронів.
За словами Сема, найбільше психологічне напруження виникає ще до початку бойового виїзду – у момент отримання завдання. Коли екіпаж займає свої місця в танку, емоції відходять на другий план.
«Ми захищаємо не майно депутатів. Ми захищаємо свої родини, дітей, домівки. І якщо хтось думає, що зможе перечекати вдома, то ворог прийде саме туди», – каже воїн.
Командиром танкової роти Богдан став у 27 років. Під його керівництвом служать і значно старші та досвідченіші військовослужбовці. Головним своїм обов'язком офіцер вважає відповідальність за особовий склад – забезпечити бійців усім необхідним, зберегти їхні життя та бути для них надійною опорою.
Нагадаємо, що 23-річний молодший сержант Владислав Лапа на позивний «Старшина» пройшов шлях від 20-річного добровольця до кавалера «Золотого Хреста». Він знає, як дрони стали єдиними очима піхоти в Часовому Яру і як це – брати у полон 60-річного росіянина з Уфи.
Його бойовий шлях – це штурми у суцільному тумані на висоті десяти метрів, коригування артилерії під затяжними дощами та три доби повної ізоляції без Starlink, коли єдиним орієнтиром залишаються зашифровані радіокоманди. Залізна воля, знання техніки та вміння перехитрити ворожий РЕБ перетворили вчорашнього 20-річного студента-механіка на кавалера однієї з найвищих військових нагород України.
Його історію ви можете прочитати у матеріалі ЗМІСТу за посиланням.