За ДНК-експертизою упізнали двох зниклих на фронті бійців з Полтавщини

Про те, що Микола Крупа та Юрій Теслюк загинули, 29 грудня повідомили у Решетилівській міській раді та Департаменті соціального захисту Кременчука.

Микола Крупа народився 19 серпня 1990 року у селі Каленики, що на Полтавщині. Воїн вважався зниклим безвісти з 22 жовтня 2023 року, того ж дня він загинув від російського мінометного обстрілу. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін. Прощання з військовим запланували 30 грудня у Решетилівці:

Жителів Решетилівської громади просять створити живий коридор для вшанування воїна на вулиці Полтавській та до Свято-Успенського Храму.

Юрій Теслюк народився у Кременчуці. З 1 вересня 2024 року воїна вважали безвісти зниклим, а нещодавно упізнали за ДНК-експертизою. Як ЗМІСТу повідомив Роман Істомін воїн схилив голову під час виконання бойового завдання на Донеччині. Прощання з військовим запланувала на 30 грудня о 13:00 на Свіштовському кладовищі.

Вічна пам’ять захисникам!

Юрій Топільський народився 9 серпня 1970 року у місті Ровеньки Луганської області. Після закінчення місцевої школи навчався у Слов’янському залізничному технікумі, де здобув кваліфікацію машиніста електровоза. З 1989 по 1991 роки проходив строкову службу в лавах Збройних сил, а після повернення зі служби  працював за фахом в локомотивному депо міста Покровська. 

До війська долучився 6 грудня 2024 року за загальною мобілізацією на посаду старшого сержанта. 7 грудня цього року воїн схилив голову під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Середнє Донецької області.

Василь Ричко народився 2 квітня 1969 року в селі Городище Чорнухинського району на Полтавщині. 21 жовтня 2023 року під час мінометного обстрілу ворога отримав осколкове поранення. У складі своєї бригади він одним з останніх виходив з оточення з Авдіївки, де отримав контузію та тяжке поранення. Після довготривалого лікування, з середини 2024 року мав відстрочку від служби за станом здоров’я.

Повернувся до роботи в бібліотеці, але його тягнуло на фронтові рубежі. 28 грудня 2025 року серце старшого сержанта Василя Ричка зупинилося внаслідок зрушення осколка, який так і не вдалося видалити під час численних операцій.

Руслан Вдовенко народився 9 листопада 1976 року. З початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників. Служив у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді десантно-штурмових військ. Зв’язок з воїном обірвався 9 липня, того дня захисник прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району на Донеччині.

Ігор Чирва народився у Кременчуці, де навчався у ліцеї №4. За час служби бійця удостоїли відзнакою «За особисту хоробрість» за героїзм виявлений під час оборони держави. Воїн загинув під час виконання бойового завдання 6 грудня. 

Сергій Нестеренко після закінчення навчального закладу пов’язав життя з цивільною професією. Однак після початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав захисників. Сергій Нестеренко мав звання старшого солдата та служив у підрозділі «Вовки Да Вінчі». Разом із побратимами виконував бойові завдання та боронив країну від окупантів. Життя захисника обірвалося 15 грудня 2025 року на Запорізькому напрямку.

Військовослужбовець Андрій Шейко з повномасштабною війною став на захист України. Його життя обірвалося на полі бою на території Донецької області 26 квітня 2023 року. Підтвердити загибель захисника вдалося тільки у грудні 2025 року за ДНК.

До війська Олександр Михайличенко долучився за загальною мобілізацією 5 жовтня 2023 року на посаду солдата навідника 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти  «Шквал». Воїн схилив голову в бою поблизу  населеного пункту Веселоє, що на Курщині.