За п’ять днів до загибелі врятував побратима: Полтавщина попрощається з полеглим бійцем

Олександр Гриценко підписав контракт зі Збройними силами України наступного дня після початку повномасштабного вторгнення та залишався на військовій службі до загибелі. Про дату й час прощання повідомили в Оржицькій громаді 13 жовтня.

Траурний кортеж із тілом полеглого Захисника прибуде до громади 14 жовтня о 10:00. Його зустрічатимуть у селі Райозеро. Жителів закликають утворити живий коридор шани за маршрутом: Райозеро – Онішки – Оржиця – Заріг.

О 11:00 за адресою вул. Миру, 10, у селі Заріг розпочнеться чин відспівування. Поховають Олександра Гриценка на Східному кладовищі села Заріг.

Олександр Гриценко народився 12 серпня 1996 року в селі Березівка Лубенського району. Він зростав у родині разом із батьками та сестрою Інною. У рідному селі закінчив дев’ять класів, після чого вступив до професійно-технічного училища № 53 у селі Войниха, де здобув фах механізатора.

Після навчання Олександр Гриценко проходив строкову військову службу. У 2018 році влаштувався на підприємство «Лубнимаш». Працював, допомагав матері та підтримував родину сестри. 

25 лютого 2022 року Олександр Гриценко підписав контракт зі Збройними силами України. Спочатку його направили до розвідувальної роти, а згодом він опанував роботу з безпілотними літальними апаратами. Військовий удосконалював навички під час спеціалізованих навчань і бойових завдань на Запорізькому та Донецькому напрямках.

За час служби Олександр Гриценко здобув бойовий досвід і навчився діяти в небезпечних ситуаціях. За словами побратимів, одного разу під час повернення з позиції він допоміг урятувати пораненого товариша: наклав турнікет, зупинив кровотечу та посприяв вчасній евакуації військового. Це відбулося за п’ять днів до його загибелі.

Побратими згадують Олександра як добру, рішучу й оптимістичну людину. Навіть перебуваючи на фронті, він намагався заспокоювати рідних і запевняв, що з ним усе добре.

У 2023 році Олександр Гриценко втратив матір через важку хворобу. Згодом у його житті з’явилася Наталія із села Заріг Оржицької громади. Нещодавно пара одружилася. Попри відстань і бойові завдання, подружжя щодня намагалося підтримувати зв’язок. Під час коротких відпусток Олександр поспішав додому до дружини. Він також налагодив теплі стосунки з її сином і мріяв про мирне життя разом із родиною після завершення війни.

5 жовтня на Донеччині військовий загинув, підірвавшись на ворожій міні. За службу та мужність Олександра Гриценка нагородили срібним кулоном розвідувальної роти 117-ї окремої важкої механізованої бригади. 

Світла пам’ять герою!