Завод, якого нема: що не так із будівництвом сміттєпереробного заводу під Полтавою

Автор: Марина Антонюк, 20 січня, 18:27

Фото: Під Полтавою кілька років збираються побудувати сміттєпереробний завод


Розмови про сміттєпереробний завод для переробки відходів міста і району ведуться вже давно. З чого починається втілення проєкту, чому ідея заводу наражається на опір у громадах та в чому полягають неочевидні переваги такого підприємства – у нашому матеріалі.

Будівництво сміттєпереробного заводу під Полтавою передбачала ще Субрегіональна стратегія поводження з твердими відходами для Полтавської області, розроблена в 2016 році. У документі, розробленому німецькими партнерами з GIZ, є схема екологічної та вигідної утилізації сміття: будуємо сортувальні станції у кожному з п’яти районів Полтавського субрегіону, а відсортовану сировину звозимо на полігон. Тут-таки розташований сучасний і безпечний сміттєпереробний завод.

Описані кроки виглядають обґрунтованими і зрозумілими, однак за чотири роки місто і район майже не наблизилися до втілення стратегії. Зокрема найважливішої її частини – сміттєпереробного підприємства. Чому не можна взяти й отак просто побудувати завод, розповімо далі.

 

Ціна питання

По-перше, це дорого. За інформацією начальника управління ЖКГ ПОДА Едуарда Реви, його вартість складе від 44 до 104 млн євро залежно від технології. Для розуміння: верхня межа діапазону співмірна з усією дохідною частиною міського бюджету (3,8 млрд грн. проти 3,09 млрд грн.). Таких грошей на сміттєпереробний завод немає ні в міському, ні в обласному, ні в державному бюджеті. Тож завод можна будувати тільки на кошти інвесторів – приміром, Європейського банку реконструкції та розвитку, який дав Львову кредит на 35 млн євро для будівництва заводу. За ідеальних умов такий завод під Полтавою може з’явитися не раніше, ніж за 5 років: саме стільки часу займає формування земельної ділянки (разом з інфраструктурою потрібно 20–40 га), проєктування та будівництво.

Раніше ЗМІСТ порівнював різні типи підприємств, що сортують і переробляють сміття. Завод для спалювання сміття, про який ідеться вище, –не єдиний варіант. Оскільки наше сміття в ці п’ять років необхідно кудись подіти, а Макухівське сміттєзвалище вже переповнене на 140%, міська влада планує цього року придбати за кредитні кошти і встановити сортувальну лінію. Завдяки їй сміття з відходів перетвориться на вторсировину, яку можна продавати (місто навіть уже заробляє на цьому), а залишки, що не підлягають переробці, будуть подрібнені та використані для пересипання сміттєзвалища.

Порівняно з вартістю будівництва заводу кошти, необхідні для встановлення сортувальної лінії, здаються реальнішими: це 25–30 млн грн. Однак така лінія вирішить проблему сміття лише частково. Точніше, зразу ж виникнуть нові проблеми.

Річ у тому, що сортувальна лінія може приймати тільки попередньо відсортоване сміття, яке ми зараз складаємо в контейнери «Скло», «Папір», і «Пластик». У Полтавському районі ж сміття не сортують, тож місто може просто розірвати договори на вивезення сміття з довколишніми селами, коли встановить сортувальну лінію в Макухівці. Для ОТГ у районі закупівля спеціальних контейнерів та вивіз відсортованого сміття означатиме підвищення тарифу на послуги профільного підприємства, а кожне підвищення – це вкрай непопулярне рішення. Голова однієї ОТГ в розмові з нами зізнався, що навіть зараз близько половини мешканців його громади відмовляються укладати договори на вивезення сміття з КАТП-1628. Ні, вони не перейшли на no waste. Свої відходи люди викидають у ліси та яри за селом. Якщо міське комунальне підприємство відмовиться співпрацювати з селами, стихійних звалищ побільшає.

Інфографіка ЗМІСТу

 

 Місце, що влаштує всіх

Друга проблема з будівництвом заводу – вибір ділянки та погодження відповідної містобудівної документації. Заступниця директора Департаменту будівництва, містобудування та ЖКГ Полтавської ОДА Ірина Особік наголошує, що цей процес має визначену законом послідовність: спочатку вносяться зміни в Схему планування території області, потім коригується схема району (якщо вона є), потім розробляється детальний план територій, а  потім – проєктно-кошторисна документація. І тільки після цього на підставі проєктно-кошторисної документації пишеться проєкт на залучення інвестицій.

Ясна річ, завод неможливо збудувати на землях громади без її згоди. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняє затверджувати детальний план території без громадських слухань. Однак у нас проблеми почалися вже на рівні внесення змін до Схеми планування території області. У 2018 році про свою рішучу незгоду з ідеєю сміттєпереробного заводу поруч із селом Кашубівка висловила Терешківська громада, на початку цього року Щербанівська громада теж не дає дозвіл на розміщення підприємства поруч із Розсошенцями.

Проаналізуємо кожну із запропонованих для будівництва локацій: хто їх запропонував, наскільки вони підходять для розміщення заводу, а головне – які настрої панують у відповідних громадах. Відразу зазначимо, що ділянки в Супрунівській, Затуринській та Малобудищанській промзонах не розглядатимемо. Вони не відповідають вимогам логістики: розміщення заводу потребуватиме або об’їзної дороги навколо Полтави, або розширення вул. Сакко, або потоку технологічного транспорту в житлових кварталах міста. Отже, коло варіантів звужується до трьох. Це земля Ковалівської сільської ради (поруч з Макухівським сміттєзвалищем), територія Терешківської ОТГ поруч із селом Кашубівка і ділянка в Щербанівській ОТГ неподалік Розсошенців.

Інфографіка ЗМІСТу

1. Ковалівська сільська рада. На її території знаходиться Макухівське сміттєзвалище. Ідеї розмістити потужності для сміттєпереробки поруч із ним уже чимало років. Востаннє її актуалізував народний депутат 7-го та 8-го скликань Юрій Бублик, подавши наприкінці 2019 року до ПОДА пропозицію обрати місце для заводу саме тут: мовляв, якщо смітити, то вже в одному місці, і якщо вже є сміттєзвалище, то чому б не організувати тут і переробку?

За словами Ковалівського сільського голови Олександра Бублика, йому вдалося дійти згоди з громадою в питанні розміщення заводу на землях сільради:

«Я чудово розумію і громада це розуміє, що якщо завод не збудують у Макухівці, а поставлять у Микільському (територія Терешківської ОТГ. – ред.), то сміттєзвалище в нас просто закинуть, не будуть рекультивувати, і це буде велика біда».

Олександр Бублик говорить, що європейські технології дозволяють будувати таке підприємство навіть безпосередньо поруч зі сміттєзвалищем. Кілька років тому він уже мав економічне обґрунтування заводу та погодження з екологічною службою, однак не склалося:

«Валерій Головко за 20 хвилин перекреслив те, що я напрацьовував три-чотири роки».

Ідея будувати завод не в Макухівці, а на території Терешківської ОТГ стала активно обговорюватися, коли ОДА очолював Валерій Головко. Коли стало зрозуміло, що Макухівка не розглядається в якості локації для заводу, до його будівництва охолонув не лише Олександр Бублик, але й його брат Юрій, тоді народний депутат, що раніше збирався допомогти з пошуком інвесторів для підприємства. Завод у Макухівці не тільки зупинить розростання сміттєзвалища, але й поступово зменшуватиме ту гору сміття, яка є зараз. Слід додати, що таке вартісне підприємство дуже привабливе з точки зору залучення інвесторів у регіон.

Але це політичні передумови. Цю ідею варто розглядати насамперед з позицій відповідності держаним будівельним нормам. Ми узагальнили «плюси» та «мінуси» Макухівки в інфографіці:

Інфографіка ЗМІСТу

2. Терешківська ОТГ. Під місце для заводу пропонується відвести 72 га землі неподалік села Кашубівка. Цей варіант розробила ОДА спільно з екологами Національного університету «Полтавська політехніка імені Ю. Кондратюка». Зараз територія перебуває у віданні Держлісгоспу, однак можна змінити призначення земель, якщо обласна рада внесе своїм рішенням відповідні зміни до Схеми планування території Полтавської області.

У 2018 році громаді Терешківської ОТГ презентували детальний план території зі сміттєпереробним підприємством та його інфраструктурою. У жовтні того ж року на громадських слуханнях громада рішуче заперечила ідею заводу біля сіл Микільське та Кашубівка. На засіданні обласної ради в грудні 2018 року депутати проголосували за внесення змін в Схему планування територій області. Як зазначено вище, зміни в Схемі планування території – це найперший етап підготовки місця під завод. Схема планування території - єдиний містобудівний документ, який затверджується без громадських слухань. Таким чином, усі наступні види містобудівної документації неможливо ухвалити, якщо громада проти.

На інфографіці – переваги й недоліки розміщення заводу на території Терешківської ОТГ:

Інфографіка ЗМІСТу

Ірина Особік вбачає причину фіаско ідеї з Кашубівкою в недосконалості детального плану території, яку виявили тільки постфактум, адже фахівці з відповідного Департаменту ОДА отримали документ уже після громадських слухань. Крім того, обласна влада не потурбувалася про те, щоб донести думку про безпечність сміттєпереробного заводу до громади.

Ці слова підтверджує розмова з колишньою головою Терешківської ОТГ Наталією Туркеніч:

«Основний постачальник відходів – це місто, отже, треба шукати місце, найближче до Полтави. Оптимальне місце – Макухівка, де будуть переробляти і те, що є, і те, що будуть підвозити. А створювати ще один полігон – ну, я не знаю… Коли відбувалися слухання, нам пояснювали, що це буде комплекс: і завод, і територія для складування. Там до 70 гектар землі хотіли забрати».

Зі слів Наталії Туркенич не зовсім зрозуміло, що ж саме збиралися будувати – полігон чи завод: це різні речі, хоч вони можуть і співіснувати. Вочевидь, громада тямить у цій справі ще менше: коли люди чують про переробку сміття на території свого села, вони уявляють загрозу «Макухівки-2».

Ще один посил, який повторюється і в словах голови Щербанівської ОТГ, можна було б пов’язати з максимою «моя хата скраю», але за ним стоїть серйозніша річ. Говорить Наталія Туркеніч:

«Я не розумію позицію Полтави. Це їхня нагальна проблема. При обговоренні присутні голови ОТГ, керівництво області, голови облдержадміністрації, а місто де? Де його зацікавлені представники?»

Справді, якщо відстежити останні публікації в полтавських медіа щодо будівництва сміттєпереробного заводу, може скластися враження, що в розмові тільки два учасники: обласна влада та керівництво ОТГ. Місту важливо порозумітися з громадою району, адже будувати сміттєпереробний завод планують не в місті, а в Полтавському районі. На нараді в ОДА 3 січня цього року заступник міського голови Полтави Олексій Чепурко наголосив, що проблему утилізації сміття можна вирішити лише спільно, але за умови, що кожна ОТГ сортуватиме свої відходи.

3. У 2019 році з’явилась третя імовірна локація – територія Щербанівської ОТГ в охоронно-захисній зоні міського кладовища на Розсошенцях. Ідею розміщення сміттєпереробного заводу на землях Щербанівської ОТГ подав її голова Ігор Процик. Наводимо переваги й недоліки цього місця: 

Інфографіка ЗМІСТу

20 грудня 2019 року депутати обласної ради мали вчергове розглянути внесення змін до Схеми планування територій області, цього разу вже щодо земель Щербанівської ОТГ. За кілька днів до сесії облради Ігор Процик отримав листа від Департаменту будівництва, містобудування, архітектури та ЖКГ з проханням дати висновки громади щодо розміщення сміттєпереробного підприємства на її території. Процик відповів, що громада, перш ніж прийняти рішення, має знати, що саме збираються побудувати: що за об’єкт і які його економічні та технічні характеристики.

19 грудня перед сесією обласної ради депутати зняли питання змін у Схемі планування територій – справу вирішив один дзвінок Анатолія Вертелецького, депутата Щербанівської сільської ради від Соціал-демократичної партії і водночас члена міськвиконкому.

На нараді в ОДА 3 січня голова Щербанівської ОТГ запевнив, що його громада не буде проти заводу закритого типу, але стовідсотково не допустить появи полігону чи сміттєзвалища. Після цього троє депутатів Щербанівської сільради – згаданий Анатолій Вертелецький, Максим Брехнич та Віктор Кісельов – подали колективне звернення до ОДА з підписами членів громади. У листі ідею Ігоря Процика названо одноосібною ініціативою, яка порушує принципи місцевого самоврядування.

Щоб пояснити свою позицію, 15 січня в Щербанях голова ОТГ зібрав круглий стіл. Під час обговорення громада і депутати висловилися проти будівництва заводу на території Щербанівської ОТГ. У риториці більшості спікерів виразно читалася думка: «Сміттєпереробний завод – це дуже добре, але тільки не в нас!».

Ігор Процик вважає, що найактивніші борці проти заводу в Щербанівській ОТГ уже розпочали свою передвиборчу кампанію. На питання, чому він сам не підтримує завод, голова ОТГ відповів:

«Що ми хочемо – завод Мерседес чи завод Запорожець? Коли стоїть питання державного значення, що ми хочемо, то, звісно, ми хочемо сучасний і якісний завод».

Голова Щербанівської ОТГ називає ще одну проблему – відсутність у значної частини місцевих мешканців навичок цивілізованого поводження з відходами. За його словами, до 50% людей відмовляються укладати договори з КАТП-1628 на вивезення сміття. Особливо кумедно виглядає, коли ці ж люди піднімають паніку навколо загрози сміттєпереробного заводу для екології.

Ігор Процик цілком усвідомлює, що КАТП-1628 може відмовитися вивозити сміття з сіл. Щоб не допустити цього, громада придбала такі ж контейнери, як у Полтаві, і планує купити ще. А от від міста, каже, не дочекався пропозицій для діалогу:

«Кому потрібен сміттєпереробний завод? Місту Полтаві? Чому ж тоді місто не приходить з пропозиціями до ОТГ? Пан Вертелецький як член міськвиконкому мав би прийти до нас із пропозиціями від міста. Сільська рада не розуміє, чого хоче місто. А ви (Полтава. – ред.) не можете зрозуміти головного – чого ви хочете?»

Риторичні питання свідчать, що обласна влада сприймає необхідність роз’яснити громаді свої наміри щодо сміттєпереробного заводу як формальність. А громада у відповідь показує недовіру до обласної влади: варто владі сказати «завод», як громада чує «Макухівка-2». Місто нагадує, що завжди може просто розірвати договори на вивезення сміття з громадами району і зосередитися на власних проблемах, хоча зрозуміло, що район самостійно не забезпечить вивезення сміття.


Наостанок наведемо кілька популярних міфів у риториці навколо заводу. Колективна міфологія – річ уперта, але це не значить, що боротьба з нею позбавлена сенсу. Отже, міф перший: «Ви нас обдурите: пообіцяєте завод, а зробите ще одне сміттєзвалище!». Оскільки, як ішлося на початку, вирішити проблему зі сміттям можна виключно на європейські гроші, то й контроль на всіх етапах планування заводу теж буде європейським. Ба більше: ці кошти можуть бути залучені винятково на будівництво високотехнологічного заводу. На все інше європейські донори грошей не дають. Відповідно, технології на підприємстві мають відповідати європейським стандартам: закритий спосіб спалювання, двостадійне очищення газів, мінімум дві печі тощо. Однак і громада мусить брати участь в обговоренні та вирішенні всіх питань – від проєктування детального плану території до здачі об’єкту в експлуатацію і подальшої експлуатації підприємства.

Другий міф – про родючі чорноземи, що будуть навіки поховані під сміттєпереробним заводом. Він актуалізується у розмові про локацію в Терешківській ОТГ. Однак саме цей варіант найкраще досліджений: середня товщина родючого шару ґрунту на землях Держлісгоспу становить 47 см. Порівняймо це з найродючішими чорноземами Полтавщини в Карлівському і Машівському районах, де товщина шару сягає 1,5–1,8 м! Зрозуміло, що землі під розплідником саджанців насправді виснажені й потребують рекультивації.

Третє хибне уявлення – під завод «відкусять» 72 га землі Терешківської ОТГ. По-перше, зараз громада не розпоряджається цією ділянкою – вона у віданні Держлісгоспу. По-друге, якщо її будуть відчужувати, то тільки повністю. Завод, як видно з інфографіки, займає до 25 га. Тож решта території переходить у руки громади, яка зможе нею розпорядитися на власний розсуд. Наприклад, запропонувати її як інвест-ділянки і створити на базі сміттєпереробного заводу цілий виробничий комплекс.

Навколо ділянки можна створити ціле поле оранжерей і теплиць – саме туди піде теплова енергія від спалювання сміття! І відсортовану вторсировину можна буде переробляти тут-таки: виготовляти нові PET-пляшки або тротуарну плитку, наповнення для асфальтобетонної суміші, каналізаційні люки, склопластикову арматуру або будь-яких інші товари з пластику. Поруч також може стояти цех з переробки паперу. Понад сто місцевих мешканців будуть працевлаштовані, а громада отримає додаткові надходження у вигляді податків від підприємства.

Стоп, ми розмріялися. Усе це буде можливим, тільки якщо області, місту і громадам вдасться домовитися про місце для заводу. Якщо обласна влада зуміє донести громадам необхідність заводу та очевидні переваги від його розміщення. А керівництву ОТГ для цього необхідно думати про тривалу перспективу – на 10 років наперед, а не лише до майбутніх виборів.

Інфографіка Тетяни Фальковської та Квітослави Лобченко

Редакція висловлює вдячність Ірині Особік за допомогу при створенні матеріалу

Опублікована: 20 січня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація