38-річний командир відділення ударних БпЛА з Полтавщини схилив голову у бою
Колаж ЗМІСТу
Молодший сержант Ігор Боровко загинув під час виконання бойового завдання. У мирному житті захисник виховував двох дітей.
Ігор Боровко обіймав посаду командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Про те, що воїн загинув на фронті, 23 лютого повідомили в Оржицькій громаді.
Ігор Боровко та його життєвий шлях
Ігор Боровко народився 3 липня 1987 року у селі Заріг Оржицької громади. Там минуло його дитинство та закінчив 9 класів Зарізької школи. З 2002 по 2006 рік Ігор Боровко навчався у агропромисловому коледжі за спеціальністю «Обслуговування устаткування і систем газопостачання». Після завершення навчання працював у ТОВ «Черкасигаз» та водночас здобував вищу освіту у Харкові.
У 2011 році Ігор Боровко одружився. Невдовзі подружжя переїхало до Харкова. Через два роки народилася донечка, ще через кілька років у родині з’явився син. З початку повномасштабної війни сім’я Боровко повернулася до Зарога, шукаючи безпечнішого прихистку.
До кінця 2022 року Ігор Боровко знову поїхав до Харкова – працювати на відновленні зруйнованого ворогом міста. Він відбудовував зруйноване, проводив опалення й водопостачання у будинках і квартирах, повертав людям тепло й світло.
10 грудня 2024 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Служив на Сумщині, згодом його перевели на запорізький напрямок. Жодного разу не мав змоги побувати у відпустці. Молодший сержант служив на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Друзі й рідні пам’ятають Ігоря Боровка веселим, товариським, душею компанії. Він умів підтримати, співчував чужому болю, ніколи не відмовляв у допомозі. Мав велике серце й світлу душу.
Під час виконання бойового завдання життя захисника обірвалося. У воїна залишилися мама, дружина, донька та син. Про день та час зустрічі й проводів полеглого воїна до місця останнього спочинку у селі Заріг повідомлять додатково.
Світла пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Іван Куришко народився 27 серпня 1987 року у Лубнах. Вищу освіту здобув в Українській державній академії залізничного транспорту у Харкові. З перших днів повномасштабного вторгнення став до лав Лубенського ДФТГ №1, згодом пішов у ЗСУ. Після довгих місяців невідомості він повертається додому на щиті. 19 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, зник безвісти боєць, розвідник-санітар роти спецпризначення.
Володимир Шевченко народився у Полтаві 4 грудня 1989 року. Воїн долучився до Збройних сили та брав участь у боях на Курщині, там під час виконання бойового завдання захисник схилив голову 19 грудня 2024 року. Понад рік бійця вважали зниклим безвісти, а нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Роман Прудніков народився 23 серпня 1978 року на Полтавщині у селі Деревки. У лавах Збройних Сил чоловік служив у званні солдата, загинув під час виконання бойового завдання 26 листопада 2025 року, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Дмитро Котов народився 1994 року та проживав у селі Деменки. З початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. У червні 2024 року воїн припинив виходити на зв’язок. Лише за ДНК експертизою вдалося підтвердити, що воїн загинув 27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Парасковіївка на Донеччині.