Йому навіки 32. На фронті схилив голову воїн з Полтавщини Валентин «Блєдний» Курбангулов
Колаж ЗМІСТу
Воїн загинув під час виконання бойового завдання 11 грудня. Рідні проведуть військового в останню путь.
Про те, що Валентин Курбангулов загинув, 29 грудня повідомили у Зіньківській міській раді.
Валентин Курбангулов народився 23 серпня 1993 року у селі Сулим, що на Полтавщині, закінчив школу у селі Воскобійниках. Пізніше здобув професію газоелектрозварювальника у Зіньківському регіональному центрі професійно-технічної освіти. Після повернення з армії працював на СТО в Полтаві.
До лав Збройних сил Валентин долучився 1 липня цього року за загальною мобілізацією. У війську воїн отримав позивний «Блєдний», він схилив голову під час виконання бойового завдання 11 грудня.
«Він був вірним другом, турботливим чоловіком і батьком. Енергійний, дружелюбний, завжди готовий підставити плече допомоги – таким Валентин назавжди залишився у пам’яті всіх, хто його знав», – згадують воїна у Зіньківській міській раді.
Прощання з Валентином Курбангуловим запланували 30 грудня:
- об 11:00 «живим» коридором зустрінуть траурний кортеж, який рухатиметься вулицями Івана Петровського, Соборності, Воздвиженською у напрямку Бобрівника, потім повертає на об’їзну дорогу до Лютенських Будищ;
- об 11:20 зустріч Героя у селі Лютенські Будища;
- об 11:40 — зустріч Героя у селі Бірки;
- об 11:45 — зустріч Героя у селі Загрунівка;
- о 12:00 — зустріч Героя у селі Сулими.
Траурний мітинг та прощання з військовослужбовцем відбудеться на кладовищі села Сулими. 30 грудня у Зіньківській громаді оголосили Днем жалоби.
Вічна пам’ять захисникам!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Микола Крупа народився 19 серпня 1990 року у селі Каленики, що на Полтавщині. Воїн вважався зниклим безвісти з 22 жовтня 2023 року, того ж дня він загинув від російського мінометного обстрілу. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін.
Юрій Теслюк народився у Кременчуці. З 1 вересня 2024 року воїна вважали безвісти зниклим, а нещодавно упізнали за ДНК-експертизою. Як ЗМІСТу повідомив Роман Істомін воїн схилив голову під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Юрій Топільський народився 9 серпня 1970 року у місті Ровеньки Луганської області. Після закінчення місцевої школи навчався у Слов’янському залізничному технікумі, де здобув кваліфікацію машиніста електровоза. З 1989 по 1991 роки проходив строкову службу в лавах Збройних сил, а після повернення зі служби працював за фахом в локомотивному депо міста Покровська.
До війська долучився 6 грудня 2024 року за загальною мобілізацією на посаду старшого сержанта. 7 грудня цього року воїн схилив голову під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Середнє Донецької області.
Василь Ричко народився 2 квітня 1969 року в селі Городище Чорнухинського району на Полтавщині. 21 жовтня 2023 року під час мінометного обстрілу ворога отримав осколкове поранення. У складі своєї бригади він одним з останніх виходив з оточення з Авдіївки, де отримав контузію та тяжке поранення. Після довготривалого лікування, з середини 2024 року мав відстрочку від служби за станом здоров’я.
Повернувся до роботи в бібліотеці, але його тягнуло на фронтові рубежі. 28 грудня 2025 року серце старшого сержанта Василя Ричка зупинилося внаслідок зрушення осколка, який так і не вдалося видалити під час численних операцій.
Руслан Вдовенко народився 9 листопада 1976 року. З початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників. Служив у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді десантно-штурмових військ. Зв’язок з воїном обірвався 9 липня, того дня захисник прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району на Донеччині.
Ігор Чирва народився у Кременчуці, де навчався у ліцеї №4. За час служби бійця удостоїли відзнакою «За особисту хоробрість» за героїзм виявлений під час оборони держави. Воїн загинув під час виконання бойового завдання 6 грудня.
Сергій Нестеренко після закінчення навчального закладу пов’язав життя з цивільною професією. Однак після початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав захисників. Сергій Нестеренко мав звання старшого солдата та служив у підрозділі «Вовки Да Вінчі». Разом із побратимами виконував бойові завдання та боронив країну від окупантів. Життя захисника обірвалося 15 грудня 2025 року на Запорізькому напрямку.
Військовослужбовець Андрій Шейко з повномасштабною війною став на захист України. Його життя обірвалося на полі бою на території Донецької області 26 квітня 2023 року. Підтвердити загибель захисника вдалося тільки у грудні 2025 року за ДНК.
До війська Олександр Михайличенко долучився за загальною мобілізацією 5 жовтня 2023 року на посаду солдата навідника 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти «Шквал». Воїн схилив голову в бою поблизу населеного пункту Веселоє, що на Курщині.