Монастирське кладовище у Полтаві: 5 причин його занепаду
Фото ЗМІСТу
Наразі цвинтар знаходиться у критичному стані, а більшість історичних та старих могил, які розташовувалися на верхівці гори змило вниз, надгробки та хрести впали, а деякі пішли під землю.
В інтерв’ю ЗМІСТу депутатка Полтавської міської ради Оксана Лазаренко та історик архітектури і член громадської організації «Збережемо Полтаву» Артур Ароян розповіли чому Монастирське кладовище має занедбаний стан попри те, що там поховано чимало полтавських історичних діячів.
Історія залученості депутатки Оксани Лазаренко у проблему занедбаності Монастирського кладовища почалася випадково, на початку її роботи у міській раді у 2023 році до неї звернулася мама полеглого волонтера, яка поховала сина на цьому кладовищі. Жінка лише під час похорону побачила, що навколо могили густі хащі, а шлях до неї майже непрохідний, самотужки розчистити територію жінка не могла, тож звернулася по допомогу.
- Юридичні та технічні бар’єри утримання цвинтаря
Першими кроками у локальному благоустрої кладовища було спільне звернення депутатки і матері полеглого захисника до Полтавської міської ради. На депутатській комісії вони описали стан цвинтаря на що отримали підтримку з боку секретарки Катерини Ямщикової, проте через деякий час зрозумівши масштаби роботи вона поставили питання на паузу.
«Завдяки “СК ПРО” вдалося розчистити широку смугу до могили, прибрати кілька ділянок біля дороги, загалом після розголосу там вирівняли дорогу, зробили під’їзд, прибрали сміття та покосили траву. Тобто територію більш-менш привели до ладу, хоча проблеми залишаються й досі», – розповіла Оксана Лазаренко.
- Нестача ресурсів і працівників
Керівник «СК ПРО» Рамазі Закура пояснив, що його підопічні можуть прибирати лише територію до огорожі, адже самі поховання вважаються приватною власністю. Додаткову небезпеку створюють старі дерева, наразі у підприємстві немає спеціалістів, які могли б безпечно їх спилювати, техніка на територію не має можливості заїхати, а якщо валити дерева повністю, вони можуть пошкодити пам’ятники, тому навіть базове утримання кладовища стикається з юридичними та технічними обмеженнями.
«Я обговорювала це питання з волонтерськими організаціями, але головна проблема – відсутність юридично-врегульованого механізму, навіть якщо ми хочемо розчистити доріжки чи прибрати дерева, виникає питання: хто має право це робити, хто буде вивозити сміття, хто оплатить роботи? Волонтери не можуть самотужки спилювати старі дерева, адже потрібні дозволи й спеціалісти, щоб не пошкодити пам’ятники. Крім того, є людський фактор: комусь важливий один діяч, комусь – інший, і кожен обирає, за чиєю могилою доглядати, тму потрібна системна робота, а не випадкові ініціативи. Зараз більшість громадських організацій зосереджені на допомозі військовим та переселенцям, і людей, які могли б займатися старими кладовищами, просто бракує», – пояснила депутатка.
- Відсутність системної роботи
Загалом в обласній раді вже намагалися створити робочу групу для вирішення проблеми занедбаних кладовищ, згідно з задумом, до неї мали увійти історики, краєзнавці, музейні працівники, архівісти, юристи та представники комунальних підприємств. Першим кроком планувалося віднайти кілька відомих поховань, наприклад 5–10 могил, і юридично передати їх на баланс міських служб. Також пропонували створити електронний реєстр, де зберігалася б інформація про похованих.
Подібний досвід був під час роботи над могилою Давидовського, тоді музейники та архівісти провели масштабну дослідницьку й медійну кампанію, організували круглі столи, підготували тексти й біографії, що викликало інтерес у громади та показало, що системна робота може дати результат.
- Природні фактори
Багато років поширеною проблемою залишається падіння дерев, іноді навіть вони вириваються з корінням. На думку Артура Арояна, попри те, що падаючи дерева часто розбивають надгробки, повністю вирубувати їх не можна:
«Дерева на Монастирському кладовищі не можна вирубати повністю. Так, вони падають і пошкоджують надгробки, але їхнє коріння утримує грунт на крутому схилі. Якщо прибрати всі дерева, почнуться серйозні зсуви. Тому треба діяти вибірково: прибирати лише небезпечні дерева й зайву поросль, а частину зелених насаджень залишати, бо вони захищають кладовище від руйнування».
Також на горі, де розташоване кладовище є серйозна проблема з грунтовими водами та схилами. Рівень води там надзвичайно високий, окрім цього поруч проходить залізниця, що створює додаткові вібрації, що робить територію особливо вразливою до зсувів.
- Відсутність догляду родичів за могилами
Ще однією поширеною проблемою на старих кладовищах є відсутність живих родичів, які доглядали б за могилами. Для прикладу, історик архітектури навів Єврейський цвинтар у Полтаві, там за його словами, верхня частина некрополю більш-менш утримується, бо туди ще приїжджають люди, але в глибині могили залишаються занедбаними, власне ідентична ситуація і на Монастирському кладовищі – нові поховання ще доглядають, а старі поступово занепадають.
«Це природний процес, але його можна було б уникнути, якби кладовища отримали охоронний статус, тоді вони стали б частиною культурної спадщини, а держава чи місто виділяли б кошти на їх утримання. В Європі існує інша практика – там за могили платять, якщо родина перестає робити внески, то організовують перепоховання або передають місце іншій сім’ї.
В Україні такої системи немає, тому старі кладовища поступово руйнуються, щоб зберегти історію, потрібен офіційний статус і відповідальність конкретної установи, яка б займалася доглядом не лише за територією, а й за самими похованнями. Це дозволило б утримувати кладовища як частину культурної спадщини, а не залишати їх на призволяще», – пояснив Артур Ароян.
Через те, що наразі основна увага зосереджена на похованнях та меморіалах загиблим воїнам, зокрема на Затурино питання благоустрою Монастирського кладовища є не пріоритетним. Водночас старе кладовище приховує десятки могил відомих полтавців, але знайти їх майже неможливо через занедбаний стан території. Детальніше про історію та стан Монастирського кладовища читайте у матеріалі ЗМІСТу.