На честь загиблого офіцера Нацгвардії у Полтаві хочуть назвати вулицю
Ідею святкування 8 Березня перекрутив та нав’язав комуністичний режим. Через це вулицю, названу на честь свята, хочуть перейменувати на честь полеглого на Донеччині воїна Руслана Онікієнка або громадської діячки Галини В’юн. Чиє ім’я носитиме вулиця, вирішуватимуть полтавці.
Про це повідомили на засіданні робочої групи з перейменування 8 листопада.
Вул. 8 Березня увійшла до четвертої черги перейменування. Варіанти нових назв члени робочої групи обрали з пропозицій, які надіслали під час опитування містяни.
Серед них – вул. Панаса Саксаганського, Берегинь, Михайла Вербицького, Івана Миколайчука, Березнева, Святої Анни. У результаті члени робочої групи обрали два варіанти, за які пізніше зможуть голосувати полтавці – Галини В’юн та Руслана Онікієнка.
Руслан Онікієнко
Воїн народився 21 березня 1993 року в Сухинівці колишнього Кобеляцького району. У 2010 році він закінчив Кобеляцький навчально-виховний комплекс № 1 та вступив до Полтавського професійно-технічного училища № 23, де здобув фах електрозварювальника.
У жовтні 2011 року захисника призвали на строкову службу. Після служби він вступив до Національної Академії внутрішніх справ, яку закінчив за спеціальністю «Психологія». З 2016 року військовослужбовець служив в лавах Національної гвардії України на посаді начальника служби психологічного забезпечення військової частини.
Загинув Руслан Онікієнко 3 січня поблизу Курахового, що на Донеччині. У нього залишилися дружина та 4-річний син.
Галина В’юн
Галина В’юн – українська громадська і політична діячка, письменниця. Як донька офіцера Армії УНР зазнала репресій від радянської влади, з 1930-х років жила в Полтаві. Під час німецької окупації України жінка стала співорганізатором, а потім – Головою Полтавського відділення Українського Червоного Хреста. Вона організовувала і надавала допомогу харчами, одягом, ліками полоненим червоноармійцям в німецьких таборах Полтави. Створила у місті госпіталь для полонених червоноармійців та сприяла їхньому звільненню з полону.
«Український Червоний Хрест відіграв велику роль у допомозі хворим, нужденним, не боявся іти рятувати недужих за колючим дротом таборів для військовополонених. Я мав змогу спостерігати роботу полтавського Червоного Хреста під керунком Галини Гришко-В’юн.
Багато українців – немічних, заслаблих на так званій волі і в’язнів у німецькій тюрмі завдячують цій героїчній жінці життям, здоров’ям і, внаслідок її клопотань, – свободою», – згадував член ОУН і УНРади Зенон Городиський.
Уся родина Гришко в лавах ОУН вела підпільну боротьбу проти окупантів України. Галина В’юн також працювала в українських громадських організаціях – Демократичне об’єднання бувших репресованих українців, члени якого збирали інформацію, свідчення очевидців і документи про масові вбивства і депортації українців комуністичною владою СРСР.
Спільнота видавала місячник «Голос недостріляних», а Галина В’юн пізніше організувала в Чикаго відділ Союзу українок імені Алли Горської.
Нагадаємо, що нині у місті перейменовують не лише вулиці, а й парки та сквери. Члени робочої групи затвердили пропозиції для кількох міських парків та вирішували, як назвати Петровський парк – Шевченківським чи Полтавських Воїнів-добровольців.