На Полтавщині попрощаються з солдатом Сергієм Аксюком та лейтенантом Олексім Ситником

Про прощання з воїнами повідомили у Котелевській та Великобагачанській громадах 9 липня.

Солдат Сергій Аксюк народився 13 вересня 1994 року у Котельві, там він провів своє дитинство. З початком повномасштабної війни став на захист України. Життя воїна обірвалось 2 липня. Під час бойового завдання Сергй Аксюк отримав тяжке поранення несумісне з життям, унаслідок чого помер у госпіталі на Дніпропетровщині. 

10 липня у Котелевській громаді оголосили День жалоби – цього дня відбудеться прощання із загиблим Сергієм Аксюком.

Жителів громади просять вшанувати пам’ять полеглого земляка, сформувавши «живі коридори» пам’яті та шани. З 09:30 до 09:45 траурна процесія рушить від Котелевської лікарні планового лікування вул.Полтавський шлях, далі вул. Єдності до рідного дому загиблого воїна за адресою: вул. Єдності, 32.

З 10:00 до 10:35 на подвір’ї рідної оселі пройде прощання з воїном. О 11:00 чин відспівування відбудеться у Свято-Троїцькому храмі. Після цього, з 11:20 до 11:40, траурна колона знову пройде вул. Полтавський шлях, від храму до Троїцького кладовища, де Сергія Аксюка поховають.

Лейтенант Олексій Ситник народився у 1992 році у села Байрак. 4 липня під час виконання службових обов’язків на Дніпропетровщині воїн помер.

Попрощаються з Олексієм Ситником 10 липня, о 12:00 у його рідному селі. Орієнтовно об 11:20 траурний кортеж із тілом захисника проїде через Велику Багачку вул. Шевченка з боку Миргорода.

Жителів громади просять зібратися біля будинку загиблого в Байраку об 11:20, щоб зустріти Олексія Ситника живим коридором із прапорами.  Про будь-які зміни в часі або маршруті буде повідомлено додатково.

Світла пам’ять воїнам!

Романенко Андрій та Богдан Манько загинули на фронті 1 липня. Воїни виконували бойові завдання на Сумщині. Артилерійський обстріл 1 липня став для них останнім. Двоє героїв повертаються на щиті.

На щиті повернувся молодий герой, який виконував завдання на Донеччині. Солдат Олександр Стріла загинув від російського FPV-дрона поблизу Часового Яру.

У межах обміну тілами загиблих воїнів, додому на щиті повернувся працівник Крюківського вагонобудівного заводу Анатолій Звірко. Із січня 2024 року його вважали безвісти зниклим. Після одного із запеклих боїв із ворогом, коли росіяни через каналізаційні колектори прорвалися до центру Авдіївки, захисник перестав виходити на зв’язок. З 18 січня 2024 року рідні шукали воїна. 

22 червня російські військові вдарили по тренувальному полігону на Миколаївщині ракетою. Унаслідок обстрілу загинув житель Кременчука. Солдат Олександр Дунський народився 1987 року в Могилів-Подільському на Вінниччині. З 2018 року мешкав у Кременчуці, працював будівельником. У військовій частині обіймав посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів. 

Антип Місюра народився 24 квітня 1982 року. Воїн мешкав у Супрунівці й долучився до лав війська у березні 2025 року.  Служив на посаді старшого навідника 2-го станкового гранатомету протитанкового взводу. Захисник поліг у бою на Харківщині, гідно виконуючи свій військовий обовʼязок.

Старший матрос Олександр Ільчук народився 5 липня 1988 року. Воїн загинув 17 червня в районі Полтавки Донецької області під час виконання бойового завдання. Воїн зазнав тяжких поранень внаслідок скиду ворожого БПЛА.