«Оскар» для вчителя. Полтавські педагогині розповіли про участь у GlobalTeacherPrizeUkraine

Автор: Аліса Куценко, 8 жовтня, 17:24

Фото: Полтавські педагогині розповіли про участь у GlobalTeacherPrizeUkraine (обкладинка Юлії Деркач)


Уже втретє в столиці відбулося вручення премії GlobalTeacherPrizeUkraine, започаткованої громадською спілкою «Освіторія» в 2017 році. Цієї суботи, 6 жовтня, найкращих вчителів і вчительок України зібрали в Національному театрі опери та балету, щоб підбити підсумки цьогорічного конкурсу.

Організатори зробили максимум, аби педагоги й педагогині відчули себе зірками: червоний хідник, вишукані вбрання, концерт від Onuka, Тіни Кароль та гурту ТНМК.

Полтавські педагоги цього року не змогли увійти до топ-10, але все одно отримали й досвід, і враження, і заряд енергії. ЗМІСТ поспілкувався з організаторкою свята – головою «Освіторії» Зоєю Литвин, а також Наталією Кривко та Оленою Промською – двома вчительками, які цього року представили Полтаву в топі найкращих за версією GlobalTeacherPrizeUkraine. Сподіваємося, розмова надихне полтавців номінувати вчителів і підтримувати їх незалежно від премій.

 

Наталія Кривко: «Мені хотілося б, щоб дітей навчали талановиті вчителі»

Для вчительки математики та інформатики з Полтавської гімназії № 33 це була друга номінація в GlobalTeacherPrizeUkraine: минулого року її також номінували (каже, досі не знає, хто саме), і вона також увійшла до топ-50.

Наталія Кривко

Тому, отримавши «листа щастя» через рік, не була впевнена, що братиме участь вдруге. Її підштовхнула учениця, яку вона вмовляла взяти участь у МАН на рівні області – та дорікнула, що вчителька її вмовляє, а сама не заповнює анкету. Довелося піддатися.

«Оскільки я минулого року заповнювала анкету дуже ретельно (й вклала туди всю душу), то в цьому році я подумала, що це буде нецікаво, й писала тільки надбання за останній рік. Я думала, що їх не вистачить, щоб пройти далі, і не очікувала, якщо чесно, що я пройду в топ-50!»

Потім було есе на тему «7 питань до себе, на які я не маю відповіді» та інтерв’ю. Наталія Кривко розповіла, що разом зі співорганізаторкою Оленою Северенчук обговорювали актуальні проблеми: наприклад, якими педагогами за кілька років можуть стати діти, що склали ЗНО з математики на 120–140 балів.

«Я вважаю, що це дійсно є проблемою. Я, наприклад, щороку працюю з МАНівцями, олімпіадниками, і мало хто хоче йти вчитися на педагогів. Мої діти, як правило, обирають професію тестувальника, дизайнера, програміста. І не тільки тому, що це більш оплачуване, а й тому, що вчителювання не є престижним. Звичайно, гроші це важливо, але вчителів чомусь перестали поважати. Діти вважають, що немає сенсу витрачати нерви, сили, здоров’я, не маючи віддачі. І їхній #Вчителіважливі для мене надважливий, і ця премія надважлива, бо варта покликана зробити професію вчителя більш важливою».

Комікси, які створюють на уроках Наталії Кривко

Наталія Кривко вважає, що справжній виклик для вчителя – відтягти дитину від смартфона й зацікавити її. Це складно, бо є такі, кому не цікаво. Тоді вона вигадує різні способи – наприклад, для уроків інформатики адаптувала «Alias» з PlayМаркет. А ще разом з учнями створює комікси, причому тут уже відбулася мініеволюція: спочатку вони працювали онлайн у Pixton, а тепер – фотографуються і дають завдання наступним групам дописати комікс.

«Ми прямо в кабінеті фотографуємося. У мене є принтер, я потім роздруковую ці фото й виходить такий постер. Причому учням подобається, що вони можуть змусити мене відіграти якусь роль, стати так чи інакше. Я обожнюю демотиватори, і вони їх залюбки приклеюють».

Слід врахувати, що малювати теж люблять не всі. Наталія Кривко точно знає: учням з класу художньо-естетичного спрямування подобається малювати, а з математичного– фотографувати.

Також вона користується сервісами уроків у мобільному (наприклад, Nearpod), і розповідає про це всім колегам, які долучаються до вебінарів на платформі «На урок».

Ще одна «фішка» вчительки – незвичайні домашні завдання. Для цього вона звертається до своїх випускників, які вже досягли успіху в професії. Так, одну з «домашок» задавав колишній учень, який наразі працює в Ізраїлі: він придумав мобільний застосунок і просив учнів зробити презентацію про нього. Головне завдання – переконати пожертвувати на нього кошти зараз, аби після тестування він залишався безкоштовним.

«Він записав відео, я його показала дітям в якості домашнього завдання, і от вони робили всілякі презентації, висували свої ідеї, як його можна прорекламувати. Їм було дуже цікаво, що скаже розробник – постійно бігали, запитували: а що він сказав на мою ідею? Хвалив, звичайно».

Наталія Кривко

Вона згадує суботній захід і каже, що отримала шалений заряд енергії та позитиву від церемонії нагородження GlobalTeacherPrizeUkraine. Творчі, активні й закохані у свою роботу вчителі (як каже її чоловік, «вчительохнуті»), які заходили до театру червоним хідником, дійсно відчували себе зірками.

«До топ-10 було не підійти – навколо стояли люди. Буквально півгодинки їм можна було б задавати питання, але ми не задали, бо були далеко. Ажіотаж був такий навколо них! І перші десять вчителів, дійсно, такі яскраві та цікаві».

Вона повернулася і розповідає дітям, що бути вчителем – престижно, і сама церемонія є доказом цього. Але зізнається, що не знає, як їх загітувати вступати до педагогічного вишу:

«Я ж розумію, що пройде 5, 6, 7 років, і ці вчителі математики, які на ЗНО набрали 120 балів, прийдуть в школу. А в мене в школі, наприклад, навчаються мої діти, і мені хотілося б, щоб їх навчали талановиті вчителі. У нас досить потужний педагогічний колектив, але я усвідомлюю, що в сільських школах, мабуть, немає особливого вибору. Тобто там ситуація набагато гірша, ніж у нас, у містах».

Наталія Кривко впевнена: звичайно, однієї премії мало, щоб професія стала престижною, але сам факт того, що вчителювання взялися популяризувати – це вже крок уперед.

«Ми між собою спілкуємося, обговорюємо, і минулого року я загітувала номінуватися колегу й подругу Наталю Юдіну, і вона також увійшла до топ-50. Якби номінувалися наші вчителі, я думаю, в тій топ-50 десятка точно була б наша! Просто вчителі чомусь вважають (і мені так здавалося), що вони не варті, нічого такого не роблять особливого, а якщо сісти проаналізувати… Скільки всього зробили навіть за один навчальний рік».

 

Олена Промська: «Нарешті ми чуємо від суспільства, що вчителі важливі»

Філологиня з Полтавської гімназії № 17 отримала лист від організаторів наприкінці липня, і це стало для неї повної несподіванкою:

«Перша думка була: “Невже це справді мене номінували? Я ж звичайна вчителька Полтавської школи”. Потім були сумніви, а чи варто заповнювати анкету учасника. Зоя Литвин та Оленка Северенчук у своїх виступах постійно говорять, що вчителі соромляться писати про себе, про своїх учнів. І це справді так було й зі мною».

Олена Промська на нагородженні

На її рішення заповнювати анкету (це наступний етап конкурсу) вплинув чоловік – і пані Олена зізнається, що дуже вдячна йому за підтримку.

«Чи є премія GlobalTeacherPrizeUkraine визнанням для вчителя? Звичайно, так. Три роки поспіль ми нарешті чуємо в суспільстві, що вчителі важливі, що є справжні зірки нашої професії. Мені пощастило особисто спілкуватися і з Паулем Пшенічкою, і з Олександром Жуком, і з багатьма цьогорічними та минулорічними фіналістами. Вони справді неймовірні, про таких учителів повинна знати наша країна».

За словами педагогині, анкета номінанта насправді складна, і вона рекомендує заповнювати її протягом кількох днів. Ця задача не потребує спеціальних навичок – Олена Промська каже, потрібно тільки подолати вчительську сором’язливість, полишити сумніви й повірити в себе.

«Усі питання стосуються професійної діяльності, спогадів про смішні моменти учителювання, особистих мрій та планів».

Усіх учасників, незалежно від місця в топі, запросили до Києва у Всесвітній день вчителя на врочисте нагородження. Олена Промська розповіла, що почала хвилюватися ще задовго до проведення церемонії – коли тільки отримала запрошення від «Освіторії». Але вагалася недовго, і жодного разу не пошкодувала про поїздку:

«Незабутньою атмосферою затишку запам’яталися прес-конференція “Топ-10 вчителів” на вулиці, урочистості в залі Національної опери, святкова вечірка. Вразила велика кількість усміхнених людей, позитивних емоцій, слів ушанування вчительської професії. Неперевершеним для мене був номер, де переможці та фіналісти минулих років виконували пісню разом із ТНМК) У такі миті отримуєш підзарядку і готовий рухатися далі, учити та вчитися».

Олена Промська на нагородженні

Вона каже, що сама церемонія була справжнім подарунком до професійного свята. Так, перед учителями виступила міністерка освіти Ганни Новосад, іще раз підтвердивши те, що НУШ впроваджуватиметься надалі й що вчительська професія гідно цінуватиметься урядом. Олена Промська пораділа за Лесю Шевчук, учительку початкових класів із Хмельниччини, яка перемогла в номінації «Вчительська мрія» й отримала сертифікат на придбання спеціального автомобіля для дітей з особливими освітніми потребами.

І хоча Олена Промська не увійшла до топ-10 вчителів за версією GlobalTeacherPrizeUkraine, але запевняє, що розчарування точно не було. Каже, що чудово розуміє – в Україні дуже багато хороших вчителів, тому і топ-50, і топ-10 обирали неупереджено.

«Навіть не перемога, а просто участь у цій Нобелівській премії для вчителів дає багато можливостей для професійного зростання. По-перше, ти аналізуєш себе і розумієш, куди рухатися далі. По-друге, наснажуєшся неймовірними історіями вчительських буднів, береш щось для себе, для своєї практики. По-третє, особисті знайомства з різними людьми теж допомагають будувати подальшу траєкторію праці. І, звичайно ж, позитивні враження від спілкування надихають на подальшу продуктивну роботу в школі».

Важливими є і знайомства, зав’язані під час участі на GlobalTeacherPrizeUkraine. Олена Промська говорить, що з багатьма вчителями товаришує у Фейсбуці. З кимось познайомилася завдяки EdCamp, з кимось – завдяки премії від «Освіторії». Усі знайомства стануть у пригоді, коли Олена Промська залучатиме експертів/ок для проведення EdCampPoltava 2020 – саме вона виборола право проводити (не)конференцію для педагогів у регіоні на базі рідної Полтавської гімназії № 17.

Пані Олена переконана, що премія дійсно потрібна вчителям:

«Однозначно для того, щоб повірити у свої сили, щоб розповісти про свої досягнення та перемоги учнів, щоб мріяти і зростати професійно!»

 

Зоя Литвин: «Педагоги стають сміливішими й більш упевненими в своїх силах»

Організаторка премії розповіла, що в перший рік існування GlobalTeacherPrizeUkraine вчителі з Полтавщини були рекордсменами за кількістю поданих заявок, тому логічно, що їм можна трошки перепочити і поступитися місцем учасникам з інших регіонів.

«У нас із Полтави була Тетяна Веркалець, Олександр Чечаєв, Сергій Зайцев… І, до речі, цікаво, як у них кар’єра склалася після того – вони наразі директори шкіл».

Зоя Литвин разом із членкинею журі Наталією Мосейчук (Джерело – osvitoria.media)

За її словами, вони всі були на премії цього року, а Тетяна Веркалець навіть брала участь в одному з концертних номерів. Вонаразом з колегами виступила з гуртом ТНМК, які презентували гімн вчителів «Прокачай голову».

За її словами, різниця між першою та третьою премією помітна: насамперед це стосується настроїв самих учасників:

«Відчуваю, що педагоги стають сміливішими – вони активніше подаються на премію, більш впевнені в своїх силах. Бо вони дуже класні, але щороку, коли їхні діти чи батьки номінують, і ми телефонуємо до них, учителі кажуть: “Боже мій, я ж нічого особливого не роблю, я звичайний вчитель, я роблю свою роботу”. Але потихеньку розуміють, що вони творять дива».

Зоя Литвин відмітила, що до топ-10 потрапляють вчителі без педагогічної корони, які весь час навчаються, розвиваються. Вони не скиглять про те, що їм щось винна держава, і щось їм заважає працювати, а шукають можливостей самі.

«І мені здається, з кожним роком премії інші педагоги наслідують їх приклад і вони усвідомлюють, що це важливо».

Вона підтримує зв’язок з переможцями минулих років. Каже, що візит до Дубаю (переможці всіх краї-учасників зустрічаються там щороку на нагородженні GlobalTeacherPrize) цінний зокрема тим, що там піднімають теми, з якими наші вчителі не стикалися в своїй педагогічній освіті, або які поки що неактуальні в Україні, наприклад, нейробіології:

«Але я сказала б, що найбільший ефект – вони знайомляться там з різними організаціями, своїми колегами з усього світу. І неважливо, звідки вчитель – з Руанди, Канади, Фінляндії чи Японії – за 5 хвилин вони починають говорити про школу, про дітей і обмінюватися якимись своїми лайфхаками. Із-за кордону наші повертаються з сяючими очима, з ідеями нових проєктів, і надалі підтримують зв’язок з колегами по всьому світу, товаришують цілими класами».

Також вона повідомила, що цьогоріч «Освіторія» змінила умови конкурсу. Так, заповнювати анкету вчителям можна буде дещо пізніше, але якщо ви знаєте чудових педагогів, про яких варто почути всій країні – їх уже можна реєструвати тут.

Довідка

Global Teacher Prize Ukraine — це щорічна національна премія для вчителів, яку заснувала у 2017 році ГС «Освіторія» після того, як підписали меморандум з фондом Varkey GEMS Foundation. Мета премії — привернути увагу суспільства до ролі вчителя та важливості освіти, підвищити популярність та престиж професії, надихнути вчителів на використання нових методик, долучити вчителів України до світової освітянської спільноти.

Переможець конкурсу отримає 250 тисяч гривень, поїздку у Дубай на Global Education & Skills Forum у березні 2020 року, один рік навчання від «Освіторії» та цінні призи.

За інформацією «Освіторії», у 2017 році на премію подали 632 заявки, у 2018 – 1 тис. 915, а в 2019 – 2 тис. 939 заявок.

Обкладинка Юлії Деркач

Фото Богдана Проскурова та Олени Промської

Опублікована: 8 жовтня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація