Памʼяті загиблого під Красногорівкою бійця з Полтавщини збирають підписи під петицією

На сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 19 вересня з’явилася петиція з проханням надати почесне звання «Героя України» посмертно захиснику Олександрові Гапону. Про збір підписів ЗМІСТу розповіла донька полеглого воїна Ірина Сіманова.

Олександр Гапон народився 7 березня 1979 року. Навчався у Лубенській школі №2 та ПТУ-53 у селі Войниха, де здобув професію водія. З юності захоплювався музикою й грав у духовому оркестрі Лубенської 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії, де згодом залишився служити. Закінчив школу прапорщиків, навчався в Харківському танковому інституті, працював у приватних структурах і займався будівництвом.

У 2022 році став на захист України. З 1 липня 2022 року служив у лавах Збройних сил, брав участь в охороні стратегічних об’єктів Києва. З серпня 2023 року воював на Донецькому напрямку у званні штаб-сержанта, командира механізованого відділення військової частини А0222.

Під час служби мав звання штаб-сержанта, командував механізованим відділенням. Був командиром машини механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону.

30 вересня 2023 року під час мінометно-артилерійського обстрілу біля Красногорівки Донецької області життя Олександра обірвалося. Рідні згадують його як веселого, життєрадісного й відданого своїй сім’ї чоловіка.

Автори петиції закликають Президента України відзначити подвиг військового, присвоївши йому звання Героя України (посмертно).

Підписати петицію можна тут.

Згадаємо імена полеглих захисників Полтавщини

Валерій Гончар у 2017–2019 роках захищав Україну в зоні АТО. Повернувшись, ділився досвідом із молоддю, викладаючи «Захист України» у ПТУ №44.  З початком повномасштабного вторгнення Валерій Гончар знову став до строю. Він був заступником командира батальйону територіальної оборони з артилерії. Пройшов крізь Бахмут, Соледар, Авдіївку та інші гарячі точки. Його життя обірвалося 8 вересня під час служби на Сумщині.

Владислав Нонік 10 вересня прийняв останній бій на фронті. Воїн народився 6 березня 2000 року в Тарасенковому Оржицького району. Почав навчання у школі рідного села, але сім’я переїхала в Олександрівку Лубенського району, тож закінчив 11 класів Михнівської загальноосвітньої школи. З повномасштабною війною став на захист України.

Юрій Богдановський захоплювався веслуванням на човнах «Дракон», був кандидатом у майстри спорту України.  У 1997–1998 роках проходив строкову службу в Збройних силах України. 16 березня 2022 року його мобілізували до лав захисників України. 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Липці на Харківщині Юрій Богдановський загинув.