Шлях Мужності Валерія Боняківського: презентували книгу спогадів про полеглого в АТО полтавця
«Кабул»: Шлях Мужності – книгу з такою назвою презентували сьогодні в літературній вітальні Полтавської національної обласної наукової універсальної бібліотеки імені І.П.Котляревського. Це видання про життя і діяльність знаного у місті художника, воїна, льотчика Валерія Боняківського. Про що йдеться в книзі та хто прийшов вшанувати пам’ять друга, колеги, військовослужбовця читайте в матеріалі.
Більше півсотні людей зібралися у читальні обласної бібліотеки, щоб послухати спогади про Валерія Боняківського, обговорити книгу, яку видала мама полеглого. Небайдужі полтавці з самого початку вшанували воїна з позивним «Кабул» хвилиною мовчання.
Потім показали слайди зі світлинами воїна, який, згідно з матеріалами сайту «Книга пам'яті» загинув загинув 16 жовтня 2014 р. в районі села Нетайлово (Ясинуватський район) під Донецьком, потрапивши під мінометний обстріл.
«Ми були друзями, хоч і не служили разом. Я давно знав його як хорошу людину, талановитого художника. Часто збиралися сім’ями, відвідував його виставки. Дуже шкода, що його життя обірвалося так швидко і так трагічно. Мені й досі щемить», – ділиться особистим, товариш Іван Данилевський.
Книга складається зі спогадів про бійця, поетичних творів Валерія Боняківського, архівних фото. Просто, зрозуміло, душевно. Так характеризує літературу помічник Марії Боняківської Дмитро Кучковський.
«Узагалі було важко працювати, бо я не коректор. Труднощі полягали саме в тому, щоб вибрати найважливіше, найгучніше з тієї кількості матеріалу, що подав Валєра. Скільки було планів! Це просто неймовірна людина. Як шкода!» – говорить Дмитро Кучковський.
Спогади про Валерія Боняківського, вміщені у книзі, писало багато людей різного віку і професій, тож, і вийшли вони різноманітні. Пронизані фотографіями з життя, обрамлені стежкою двох війн – афганської та російсько-української – обмальовані картинами чарівної Полтави, мальовничої країни й портретами рідних і друзів.
«Я Валерія знаю як художника, який в розквіті сил, насамперед творчих, полишив наш світ. Я не змирюся з цією втратою. Та персональна виставка, що провели в художньому салоні вже після його смерті, – найповніша, яка могла б бути в його житті. Роботи вражають, захоплюють розмаїттям краєвидів, портретів. Валерчик любив зображати коней. Робив це, можливо й тому, що мав щось у характері від благородних тварин. У цій людині поєдналося неймовірне – воїн і художник. Унікальний був чоловік!», – розчулився голова обласної Спілки художників України, художник Юрій Самойленко.
Льотчик-винищувач, із позивним «Кабул», Валерій Боняківський назавжди залишиться для матері її улюбленим синочком. Як і кожна жінка, яка втратила дитину, Марія Боняківська і досі важко переживає загибель. Розуміє, що по-іншому її Валерчик просто б не зміг:
«Бо він був такий! Наскільки світла душа, яка бачила прекрасне навіть на війні. Я давно збирала спогади сина, записувала. Прикро, що саме за таких обставин вдалося втілили їх у друк», – бідкається мама загиблого бійця.
Ніякий інтернет не замінить і не передасть того, що дає книга, переконана художниця Олена Пушкарьова. У ній зашифрований код нації. Це просто необхідно. Не стільки нам, скільки майбутньому поколінню, стверджує полтавка.
Олена Лемішко написала вірш, який рефреном звучав під час презентації:
«Ми захищаєм Вас з небес.
Ми одягли вінки свої тернові,
Щоб дух свободи все таки воскрес!».