Шлях від вчителя з Полтавщини до відомого перекладача: ким був Олекса Діхтяр
Колаж ЗМІСТу
Олекса Діхтяр залишив помітний слід в українській літературі, адже він писав не лише власні твори, а й перекладав творчість світових класиків.
Ким був Олекса Діхтяр? Про історію видатного письменника та перекладача, 24 лютого повідомили у Полтавській обласній військовій адміністрації.
Життєвий шлях письменника
Олекса Діхтяр народився 24 лютого 1886 року на Полтавщині у селі Кустолове. Отримав освіту спочатку у Новобузькій вчительській семінарії, а пізніше у Полтавському учительському інституті. У 1906 році почав вчителювати у Диканьці, тоді ж розпочав свій творчий шлях. Його твори друкували у періодичних виданнях, зокрема у «Рідному краї» та «Маяку».
У 1914 році вступив до Полтавського учительського Інституту, але через мобілізацію не закінчив його. У війську він служив рядовим солдатом, а у 1917 році, звільнившись через хворобу зі служби, переїхав до Києва, де став редактором тижневика «Вісти Київського губерніального виконавчого комітету». У столиці він випустив поетичну збірку «Десять років». Окрім цього, митець написав:
- п’єси «За громадську землю» у 1917 році та «9-е січня 1905 року» у 1929;
- збірку оповідань за башкирськими народними переказами «Убогий Гірей» у 1918 році;
- оповідання «Пригоди Жаби-квакушки» у 1927.
Також він зробив вагомий вклад у перекладацьку діяльність української культури, зокрема перекладав твори закордонних класиків для дітей, серед них твори: Гаррієт Бічер-Стоу, Марка Твена, Григорія Мачтета, Редьярда Кіплінга, Жуля Верна, Гі де Мопассана та багатьох інших. Упродовж шести років з 1928 до 1934 років працював методистом і викладачем української мови та літератури у Харківській промисловій академії.
Унаслідок трамвайної катастрофи у 1931 році письменник втратив ногу, підлікувавшись, повернуся на роботу, але через три роки тяжко занедужав і опинився в лікарні.
Серце літератора зупинилося 13 серпня 1936 року, його поховали на невеликому кладовищі в підгір’ї Хрестовоздвиженського монастиря.
Нагадаємо, що доля Василя Хмурого поєднала різні ролі – від учитель та військового до мистецтвознавця. Він був серед тих, хто формував українську культурну думку 1920–1930-х років, але його ім’я надовго замовчали через політичні переслідування.
Раніше ЗМІСТ писав, що ім’я Семена Брауде знають у світі як одного з творців унікальних радіотелескопів та піонера радіоастрономії. Народжений у Полтаві, понад 70 років він працював у Харкові, де його відкриття випереджали час і залишаються актуальними й сьогодні.
Нагадаємо, що Василя Захарченка за «антирадянську діяльність» заслали на п’ять років у концтабори, але він повернувся до літератури й здобув найвищі відзнаки. Його творчість – це пам’ять про трагедії народу та утвердження патріотизму.