Подію організувало Полтавське історичне товариство в рамках циклу публічних лекцій «Науковці про історію та сучасність доступною мовою». У чималий зал ГО «Нова Полтава» набилося людей, як у церкву на Великдень, дехто стояв у дверях. Більша частина глядачів – зрілі люди, на чиєму віку відбувалися описані в книзі події, але було чимало й молоді, яка знає про Василя Стуса зі шкільного курсу літератури, а віднедавна – ще й з фільму «Заборонений».

Книга «Справа Василя Стуса» містить матеріали з архіву колишнього КДБ, а саме документи слідства і суду над Стусом у 1980 році. Це був другий суд над поетом, і вирок – 10 років позбавлення волі в колонії особливого режиму – став для нього смертним. Документи доповнено спогадами про останні дні Стуса, статтями про таємницю його смерті, гіпотетичне висунення на Нобелівську премію з літератури та роль адвоката Медведчука в судовому процесі.

Модератором зустрічі був полтавський історик Юрій Волошин. На початку розмови він надав слово автору, і Вахтанг Кіпіані торкнувся головних тем книги. Його розповідь була не простим переказом змісту, а радше цікавим бекстейджем або нотатками на берегах. Автор віддав належне людям, які зацікавили його долею Стуса. Це були українські дисиденти, що знали поета особисто, а дехто з них, як Василь Овсієнко, сидів з ним у таборі. Теми, на яких зосередився Вахтанг Кіпіані, обросли міфами. Цінність книги «Справа Василя Стуса» – у неупередженому висвітленні фактів поетової біографії. Розглядаючи ту чи іншу версію подій, Вахтанг Кіпіані насмаперед шукає їхнього документального підтвердження.

Книга читається легко і цікаво попри те, що понад дві третини її становлять матеріали судового процесу – заяви, протоколи, постанови. Вона дає розуміння, як взагалі було можливо засудити людину за писання віршів українською мовою та чому одних за це кидали за ґрати на десять років, а інші могли залишатися генералами від літератури. За словами Вахтанга Кіпіані, ми занадто мало знаємо про цей судовий процес:

Навіть знаючи наперед трагічний фінал справи, її можна читати як збірку неймовірних сюжетів, частина яких свідчить про людську ницість, а інша – повертає віру в людей. Так, до відкриття архівів колишнього КДБ усе, що ми знали останній суд над Стусом, – це спогади його вірних подруг і колег по Інституту літератури Михайлини Коцюбинської та Світлани Кириченко, які виступали свідками в цій справі. Вахтанг Кіпіані з досвіду знав, що людям властиво з часом перебільшувати власну роль у минулих подіях чи бодай різкість своїх слів при виступі. Але виступи свідків захисту, зафіксовані в справі, майже слово в слово збігалися з їхніми пізнішими спогадами. Вахтанг Кіпіані говорить, що був щасливий переконатися в їхній принциповості і сміливості. Слова Світлани Кириченко: «Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних» – уже самі по собі тягнули на статтю про антирадянську агітацію.

Але між полюсами ницості і сміливості є світ байдужості, і він справді великий. Про нього вів мову Вахтанг Кіпіані, коли оцінював шанси Стуса отримати Нобелівську премію з літератури 1985 року. Для того, щоб комітет з присудження премії розглянув кандидатуру письменника, необхідна принаймні достатня кількість видань його творів європейськими мовами. І до цього, на думку автора книги, мали б долучитися українці діаспори, позаяк вони мало більше можливостей для перекладу і видання творів Стуса, ніж українці за залізною завісою. Переклади його віршів існували, але не було охочих видати їх.

Вахтанг Кіпіані наголошує, що створив книгу на основі джерел з відкритого архіву КДБ. Потрібно усього лише захотіти їх прочитати. Однак натовпу охочих в архівах чомусь нема. За словами журналіста й історика, всі, хто жаліється на недоступність матеріалів, насправді лінуються працювати, приховуючи це уявними «перешкодами» в роботі з боку влади. Автор книги свідчить: ні за Януковича, ні за будь-якого іншого президента його роботі ніхто не перешкоджав. Він навіть розповів сумний анекдот:

І оскільки деякі учасники суду над Стусом не тільки живі, але й зробили блискучу політичну кар’єру, всі учасники презентації чекали, що скаже автор про сумну роль Віктора Медведчука в Стусовому житті. Тим паче, що всі вже достатньо розігріті фільмом «Заборонений», де творча команда мусила виключити сцени з цим персонажем. Сам же Медведчук подав позов до суду проти Вахтанга Кіпіані «про захист честі і гідності» з вимогою заборонити продаж книги. Подав позов – і зробив книжці «Справа Василя Стуса» неабияку рекламу: допис на Фейсбук-сторінці Вахтанга Кіпіані вподобало 6,8 тисяч людей, а примірники розлетілися вмить. Вахтанг Кіпані говорить, що питання, чому участь у суді над Стусом узяв саме Медведчук, досі не з’ясоване, однак його негативна роль не підлягає сумніву:

Усім охочим дізнатися про перебіг судового процесу і про можливості, що їх мав, але не використав Медведчук як адвокат Стуса, автор книги радить прочитати матеріал «Стус без шансу на захист» на сайті «Українська Правда».

Розповідь про книгу була розлогою, але глядачі жадібно ловили кожне слово, а наприкінці ставили автору запитання. Модератор зустрічі Юрій Волошин закликав удатися увагою таки до поета, а не до його ката. Тому, окрім очікуваних запитань про ставлення автора до політичної кар’єри Медведчука, полтавців цікавило, скільки часу пішло на створення книги і чи зріс інтерес до творчості Василя Стуса після виходу видання.

Наприкінці зустрічі можна було придбати книгу «Справа Василя Стуса», узяти автограф у Вахтанга Кіпіані та поспілкуватися з ним. Усі привезені книги розійшлися за кілька хвилин. Багато учасників особисто висловили вдячність автору за його роботу.

Довідка

Вахтанг Кіпіані – український журналіст та історик, головний редактор інтернет-видання «Історична правда» та однойменної програми на каналі «ZIK», викладач Українського католицького університету та Національного університету «Києво-Могилянська академія», засновник Музею-архіву преси.

Вахтанг Кіпіані є автором чотирьох книг:  «”Зродились ми великої години…” ОУН і УПА» (2016), Війна двох правд. Поляки таукраїнці у кривавому ХХ столітті» (2017), «Друга світова. Непридумані історії» (2018) та «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» (2019).

Книгу «Справа Василя Стуса» можна замовити в інтернет-книгарні видавництва «Віват».