Степан Шкурат: шлях від пічника з Полтавщини до звання народного артиста
Фото Полтавської ОВА
Від вкладання печі до сяйва кінокамери – такою була доля Степана Шкурата. Його талант відкрили видатні українські режисери Олександр Довженко та Іван Кавалерідзе, а його ролі стали подіями в історії українського кіно.
Ким був Степан Шкурата? Про історію видатного актора та народного артиста УРСР 8 січня повідомили у Полтавській обласній військовій адміністрації.
Життєвий шлях актора
Степан Шкурат народився 8 січня 1886 року на Полтавщині у Кобеляках. На сцену вийшов 1905 року у місцевому Народному будинку. Після переїзду з сім’єю у 1910 році до Ромнів працював пічником та брав участь в аматорському театрі. Через три роки у місцевій газеті оцінили його акторську гру:
«У другому громадському зібранні відбувся малоруський спектакль. Йшла драма з малоруського життя “Бурлака” Івана Карпенка-Карого. П’єса зіграна досить жваво. Особливо гарний був Бурлака – п. Шкурат».
Степан Шкурат став відомим актором театру і кіно, попри відсутність спеціальної освіти. На професійну сцену він прийшов із самодіяльності, а його шлях у кінематограф відкрили Олександр Довженко та Іван Кавалерідзе.
За 40 років театральної творчої діяльності Шкурат зіграв близько сотні ролей. Він брав участь у зйомках в Україні, Білорусі та Грузії, здобувши популярність і авторитет серед багатьох режисерів. Після співпраці з Довженком актора почали частіше запрошувати до нових проєктів, а також пропонували переїхати до Києва, але актор залишався вірним Сулі, Ромнам і рідній землі, яка була джерелом його натхнення та неповторного мистецтва.
У 1918 році Степан Шкурат зустрівся з відомим на той час молодим земляком-скульптором Іваном Кавалерідзе. Разом вони працювали над зведенням пам’ятника Кобзарю, яке їх зблизило та відкрило для актора справжнє мистецтво.
У 1928 році на Одеській кінофабриці режисер Іван Кавалерідзе зняв фільм «Злива». Саме ця стрічка стала дебютом у кіно для роменського пічника Степана Шкурата, який виконав роль селянина-бунтаря. Пізніше актор з’явився у низці знакових картин, серед яких: «Перекоп», «Коліївщина», «Штормові ночі», «Прометей», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Григорій Сковорода» та «Повія». Кожен із цих фільмів став важливою подією для українського кіномистецтва та черговим творчим успіхом як режисера Івана Кавалерідзе, так і актора Степана Шкурата.
Одним з перших прихильників таланту актора став його земляк та режисер Олександр Довженко. Готуючись до зйомок легендарної стрічки «Земля», режисер запросив Степана Шкурата на роль Опанаса Трубенка. Виконання цієї ролі стало справжнім успіхом, адже Шкурат повністю виправдав сподівання режисера. Після вдалої картини вони продовжили співпрацю.
За свою майстерну гру у 1935 році актору присвоїли звання заслуженого артиста РРФСР за роль денщика Потапова у фільмі «Чапаєв».
Того ж року режисер Іван Кавалерідзе запросив Степана Шкурата зіграти роль Миколи у фільмі «Наталка-Полтавка», знятому за оперою Миколи Лисенка. Спершу актор вагався, адже у 49 років йому довелося перевтілитися в молодого парубка. Та Кавалерідзе переконав його, і вже наступного року стрічка вийшла у прокат.
У 1967 році Степан Шкурат востаннє з’явився на великому екрані – у фільмі «Вій» режисерів Костянтина Єршова та Георгія Кропачова, знятому за мотивами повісті Миколи Гоголя. За видатні заслуги у розвитку українського театрального і кіномистецтва актору у 1971 році присвоїли почесне звання народного артиста України. Помер Степан Шкурат 26 лютого 1973 року у Ромнах на 88 році життя.
Раніше ЗМІСТ писав, що народжений у Полтаві, Микола Гришко став автором першого україномовного «Курсу загальної генетики», академіком АН України та засновником ботанічного саду на печерських пагорбах. Завдяки його експедиціям і наполегливій праці сад перетворився на живу енциклопедію рослинного світу, а сьогодні носить його ім’я.