Стереотипи й довіра. Головні правила у спілкуванні з людьми з інвалідністю
Джерело фото – Village
Для людей із порушеннями зору важливі організований простір і освітлення, для тих, хто має порушення слуху – субтитри та візуальні сигнали. На роботі ключовим є індивідуальний підхід, а не формальні рішення «для галочки».
Про коректне спілкування з людьми із порушенням зору чи слуху ЗМІСТу розповіла членкиня Національної психологічної асоціації, гештальт терапевтка та психологиня для дорослих в Центрі допомоги врятованим у Полтаві Ольга Целовальник.
Які стереотипи існують про людей із порушеннями зору чи слуху
Ольга Целовальник до найпоширенішого стереотипу щодо людей з інвалідністю відносить прирівнювання їхнього стану до безпорадності. Осіб із порушеннями зору чи слуху часто автоматично сприймають як менш самостійних або таких, що постійно потребують допомоги. Інший крайній підхід – героїзація, коли людину ставлять на п’єдестал за будь-яку звичну дію.
Щоб подолати ці упередження допомагає просте правило – бачити перед собою не «ваду», а людину з її конкретними можливостями й обмеженнями. Психологиня каже, що у гештальт-підході порушення зору чи слуху є лише частиною досвіду, але не визначають всю ідентичність людини, коли це усвідомлюється, потреба у стереотипах зникає.
«Якщо людина користується жестовою мовою, варто пам’ятати: це повноцінна мова зі своєю граматикою, а не набір жестів. Навіть базове вивчення кількох жестів – це вже знак поваги і готовності до контакту», – каже фахівчиня.
Існують прості правила етикету для взаємодії з людьми з інвалідністю:
- спочатку запитати, а не робити автоматично;
- звертатися безпосередньо до людини, а не до супроводжуючих;
- поважати особисті кордони та допоміжні засоби (тростина, слуховий апарат, адже це частина простору людини);
- не боятися помилитися, але бути готовими почути зауваження.
Комфорт і довіра: як створити середовище без бар’єрів для людей із порушеннями зору чи слуху
Комфорт для людей з інвалідністю починається з передбачуваності. Для тих, хто має порушення зору, важливою є чітка організація простору, якісне освітлення та відсутність несподіваних перешкод. Для людей із порушеннями слуху – це візуальні сигнали, субтитри та можливість письмової комунікації.
«На роботі важливо не робити “для галочки”, а запитувати: “Що саме вам допоможе працювати комфортніше?”. Це повертає людині відчуття цінності себе, індивідуального підходу і що її дійсно хочуть почути і готові допомогти з покращеннями умов праці чи життя загалом», – пояснила Ольга Целовальник.
Інтеграція у суспільство стає природною тоді, коли люди з інвалідністю перестають бути «окремою категорією». Спільна освіта, доступні простори та участь у прийнятті рішень формують нормальність різноманіття. Важливу роль відіграє і мова: вислів «разом з ними» замість «для них без них» змінює сам підхід до взаємодії.
Психологиня радить у моменти коли людина з інвалідністю просить допомоги, але ви не знаєте, як правильно її надати, найкраще – чесно сказати: «Я хочу допомогти, підкажіть, будь ласка, як краще». Це знімає напругу й демонструє повагу до досвіду іншої людини. Помилкою буде відмова через страх або дія навмання, адже допомога без запиту може бути так само незручною, як і її відсутність.
Психологічна культура як основа здорового суспільства
Ольга Целовальник вважає, що психологічна культура – це здатність бачити іншу людину, її межі та потреби. Без цього толерантність перетворюється лише на формальні правила, а не на живий контакт. Коли суспільство розвиває психологічну культуру, зменшується страх перед «інакшістю» та з’являється більше діалогу, що є фундаментом для здорових спільнот.
Виховання поваги й емпатії до ветеранів та людей з інвалідністю починається з прикладу дорослих. Діти наслідують не слова, а ставлення, якщо дорослі говорять з повагою, не знецінюють і не жартують з «іншості», молодь переймає ці моделі поведінки.
Для тих, хто хоче навчитися коректної комунікації, корисними є тренінги з етичного спілкування, інклюзії та ненасильницької взаємодії, які проводять спеціалізовані організації, зокрема Центр допомоги врятованим у Полтаві.