У Полтаві домалювали мурал на честь полеглого в Мар’їнці Максима Краснокутського (ФОТО)
Стінопис Максиму Краснокутському створили на стіні музичної школи № 3, яку закінчив хлопець. На початку повномасштабного вторгнення він пішов захищати Україну та загинув на 19-му році життя.
Мурал Максиму Краснокутському з’явився у Полтаві на вул. Алмазній 6/11. У школі за цією адресою молодий воїн навчався по класу саксофона. Паралельно хлопець займався бальними танцями, а у 2019 році вступив на навчання до Полтавського фахового коледжу мистецтва імені Миколи Лисенка.
Автором муралу став полтавський художник і волонтер Сергій Новосьолов. Він повідомив ЗМІСТу, що офіційне відкриття стінопису відбудеться орієнтовно на початку жовтня.
Історія Максима Краснокутського
Захисник народився у 2004 році. Закінчивши музичну школу, у 2021 році почав працювати в муніципальному духовому оркестрі «Полтава» під керівництвом Едуарда Головашича.
З початком повномасштабної війни 18-річний Максим Краснокутський добровольцем пішов захищати Україну на війні з російськими окупантами. Це був його свідомий вибір – вибір воїна і героя.
На фронті він отримав позивний Студент та був старшим навідником механізованого батальйону військової частини А7014. Загинув 28 липня унаслідок артобстрілу у Мар’їнці.
Тітка Максима Краснокутського Ліна Богодиста розповідала, що в теробороні її племінник хотів допомагати полтавським військовим, а потім його відправили на навчання:
«Максим проходив навчання на Яворівському полігоні. На другий тиждень, як його туди привезли разом з іншими солдатами, почалися ворожі обстріли. Їхню казарму знищили на початку березня. У березні-квітні вони мешкали в наметах, у лісі. У травні їх перевели у Чернігівську область. Влітку ми дізналися, що Максим уже в Донецькій області, на передовій. Він говорив, що перебував за 500 метрів до лінії розмежування, де бачив, як орки махали нашим солдатам руками, а потім стріляли. Кожного дня ми дивилися чи є Максим онлайн в месенджері. Якщо один раз на день подзвонить, то це було велике щастя. Я із ним спілкувалася 27 липня. Останнє повідомлення я відправила йому 28 числа, але він його уже не прочитав».
В останню дорогу молодого воїна провели 5 серпня у Полтаві. На прощання з героєм прийшли рідні та друзі воїна. Удома у нього залишилися мати, батько та молодший брат.