У Полтаві показали документальну стрічку про полеглого добровольця
12 квітня у Полтаві відбувся прем’єрний показ документального фільму «Кіндрат». Близько 60-ти полтавців прийшли до театру ляльок, щоб переглянути стрічку та поспілкуватися з автором ‒ бойовим побратимом головного героя, а також із режисером фільму.
Василь Кіндрацький (позивний «Кіндрат») брав участь у Революції Гідності, а в листопаді 2014 вступив до лав добровольчого батальйону ОУН. Фільм створено людьми, які знали Василя особисто. Тому стрічка вийшла такою живою та реалістичною.
Ініціатор картини та сценарист – Борис Гуменюк, бойовий побратим Василя, доброволець, тернопільський письменник (автор книг «Вірші з війни» та «Блокпост»).
«Василь – мій побратим. Ми разом воювали півроку, з осені 2014 по травень 2015, до його загибелі. Півроку знайомства з людиною, яка стала близьким товаришем, ‒ занадто мало. Відчуваю, що щось ще не встиг йому сказати. Наше спілкування мало б продовжуватися. Тому, цим фільмом я хочу запам’ятати його живим» ‒ ділиться Борис Гуменюк.
У 55-хвилинній стрічці передано образ «Кіндрата» на війні та в мирному житті. Це відтворюється зі слів його дружини, рідних та близьких, а також військових побратимів. Як розповідає автор фільму, для того щоб дізнатися, яким же був «Кіндрат» до війни, йому довелося їхати на батьківщину Василя до Івано-Франківської області:
«Ми спілкувалися із тими, хто знає його з самого дитинства. Натомість розповідали їм, яким був Василь ті півроку на війні».
На війні – він хоробрий воїн доброволець. У мирному житті – батько, націоналіст, людина, що обіймала керівні посади та завжди працювала на користь своєї Батьківщини.
Режисер стрічки – Юрій Пупирін – говорить, що створив вже 6 фільмів про війну. Проте «Кіндрат» є найтяжчим. Складність у тому, що потрібно передати образ полеглого героя.
У фільмі використовуються і відео-хроніка із особистого архіву Кіндрата. Перебуваючи на війні, він записував усе, що відбувається. Це і мирне спілкування із побратимами, і підготовка зброї, і обстріли ворожими снарядами. Як говорить Борис Гуменюк, можливо, Василь і сам би хотів зробити фільм зі своїх записів.
Присутня на прем’єрному показі полтавка Тетяна говорить, що кожен із таких фільмів вартий того, щоб його побачило якомога більше українців.
«Сьогодні твориться нова історія. Дуже боляче бачити на екрані родину загиблого, чути, з яким жалем та болем вони згадують про нього. А ще більшого болю завдає усвідомлення, що таких, як Кіндрат уже навіть не сотня. І про кожного ми повинні пам’ятати та бути вдячними».
Із прем’єрними показами автор та режисер фільму їздять містами України. На черзі – Житомир, Одеса та декілька інших міст. На річницю загибелі Василя Кіндрацького планують показати стрічку у Львові.