У Полтаві відбулася виставка про жінок на фронті (ФОТО)
Фото ЗМІСТу
«Почуй військову» – це проєкт «Землячок», щоб розповісти історії сотень жінок, які знаходяться в Силах оборони України.
Виставку «Землячки» презентували 19 лютого у Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Вона триватиме до 25 лютого.
«Почуй військову» – проєкт громадської організації «Землячки». Її співзасновниця Ксенія Драганюк говорить, що завдяки цим світлинам можна відчути історії військовослужбовиць. Організатори виставки хотіли розповісти про ціну свободи, життя у війську, особисту мотивацію та особистий досвід на передових позиціях.
За словами Ксенії Драганюк, «Землячки» мали на меті показати скільки відважних жінок, щодня обороняють Україну від російських окупантів. Організатори об’єднали всі інтерв’ю, які брали у захисниць, а всі фотографії для виставки зробили на Донеччині:
«Ця фотовиставка дає можливість поспілкуватися, із захисницею, почути її справжній голос, побачити її очі зблизька, роздивитися й почути військову. Аудіо ми вирізали з великих інтерв'ю, а композитор створив повноцінні треки, які занурюють у життя кожної. Ці треки накладаються на голос залежно від історії захисниці», — каже організаторка.
Усі героїні виставки воюють у різних куточках Донеччини. Організатори говорять, що цей проєкт – тільки початок, адже вони налаштовані говорити про відважних захисниць ще голосніше.
Нагадаємо, ЗМІСТ писав, що у Полтаві презентували виставку та альбом проєкту Олександра Савчука «Орнаментальні фуги Василя Кричевського». У книзі-альбомі «Василь Кричевський: орнаментні композиції» зібрали понад 200 ескізів, що зберігаються у різних музеях України. Видавець Олександр Савчук розповів, що спочатку не збирався робити виставку, але потім вирішив показати орнаменти публіці.
Також у Полтаві презентували книгу про міжнародне визнання Голодомору геноцидом українського народу. Перший документ про визнання геноциду українців ухвалила Естонія до 60-х роковин Голодомору в жовтні 1993 року.
Того ж року було рішення Сенату Австралії, а через 10 років з’явилася резолюція Сенату Канади та державних зборів Угорської республіки. Коли збірку сформували, упорядники вирішили дещо змінити її концепцію й додати інформацію про визнання сучасного геноциду міжнародною спільнотою.