У селі під Полтавою відкрили Алею Героїв

Про це повідомили у Щербанівській громаді. Алея Героїв з’явилася у громаді 20 листопада.

На Алеї розмістили інформацію про дев’ятьох загиблих захисників: Олександра Походного, Алі Сафарова, Михайла Рутора, Євгена Єгунова, Володимира Мазняка, Сергія Авксентєва, Віталія Кісєєва, Миколу Середу й Анатолія Сахарова.

Вшанували пам’ять героїв можна у Розсошенцях біля сервісного центру на вул. Кременчуцька, 2В .

Олександр Походний

Молодший сержант, позивний «Тестюха». Жив у селі Сапожине. З початком повномасштабної війни пішов на фронт добровольцем. Отримав тяжке, несумісне з життям вогнепальне поранення у селі Абазівка. Загинув 28 лютого 2022 року.

У цивільному житті захисник працював на місцевому підприємстві. Олександру Походному назавжди 40 років.

Алі Гасан огли Сафаров

Сержант 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка, позивний «Алік». Уродженець Азербайджану, жив у селі Гора. Загинув від тяжких поранень у лікарні Яготина, що на Київщині, 17 жовтня 2022 року.

У воїна залишилися брати, батьки, дружина та син. Алі Сафарову назавжди 48 років.

Михайло Рутор

Старший стрілець-оператор другого стрілецького відділення, головний сержант в/ч А7312. Учасник АТО, живу селі Розсошенці.

Виконуючи бойове завдання, загинув 17 липня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Веселого на Донеччині. Нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».

У воїна залишились донька, сестра та батько. Михайлу Рутору назавжди 42 роки.

Євген Єгунов

Навідник взводу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Позивний «Сапсан», жив у селі Горбанівка.

У перші дні повномасштабного вторгнення брав участь у визволенні Київщині. Загинув у Торецьку на Донеччині 22 березня 2022 року. Нагороджений орденом «За мужність» (посмертно).

Футболіст, воротар, капітан місцевої команди «Вимпел». У воїна залишилися бабуся, дідусь, мати та молодша сестра. Євгену Єгунову назавжди 19 років.

Володимир Мазняк

Солдат, навідник гірсько-штурмового взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Жив у селі Розсошенці, позивний «Байрактар», учасник АТО. 

Загинув поблизу Новоданилівки на Запоріжжі 1 жовтня. Нагороджений нагрудним знаком «За вірність народу України» ІІ ступеня, пам'ятним знаком «За воїнську доблесть», медаллю «Учасник АТО», медаллю «За участь в АТО».

У цивільному житті був столяром. У воїна залишились сестра, донька, двоє онуків. Володимиру Мазняку назавжди 47 років.

Сергій Авксентєв

Молодший лейтенант, головний сержант розвідувального взводу 66-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ 3СУ. Позивний «Курсант», народився і виріс у селі Розсошенці.

Доброволець ЗСУ, воював в Донецькій, Луганській областях. Загинув на Луганщині 4 грудня, виконуючи бойове завдання. 

Захисник евакуював більше сотні військових під час бойових дій у Мар’їнці. Громадський активіст, спортсмен, активно займався волейболом. У 2019 році у складі команди Щербанівської громади виборов перше місце на Всеукраїнських змаганнях «Краща спортивна громада». Під час шкільних років був президентом Розсошенської гімназії. 

У воїна залишились батьки, сестра та дружина. Сергію Авксентєву назавжди 25 років.

Віталій Кісєєв

Солдат, водій 3-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7312, учасник АТО. Позивний «Кіса», жив у селі Розсошенці.

Дістав тяжкі поранення внаслідок артилерійського обстрілу поблизу Антонівки на Донеччині. Серце воїна зупинилося у лікарні імені Мечникова у Дніпрі 8 березня.

Нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки», медаллю «За відвагу, нагрудним знаком «За вірність народу України» І ступеня, нагрудним знаком «Шахта Бутівка», нагрудним знаком «Хрест Патріота України».

Громадський активіст, спортсмен, активно займався баскетболом. У воїна залишилися дружина, син, батьки та два брати. Віталію Кісеєву назавжди 26 років.

Микола Середа

Солдат, гранатометник 2-го десантно-штурмового відділення 87-го окремого аеромобільного батальйону. Позивний «Середа», жив у селі Великий Тростянець.

Загинув на полі бою внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Вербового на Запоріжжі 16 жовтня.

У цивільному житті працював у сільському господарстві. У воїна  залишились кохана, брат, сестра, племінники та батьки. Миколі Середі назавжди 38 років.

Анатолій Сахаров

Старший солдат, старший навідник 1-го мінометного взводу 5-ї окремої штурмової бригади. Жив у селі Великий Тростянець, пішов на фронт добровольцем. 

Загинув поблизу Кліщіївки на Донеччині 24 жовтня.

У цивільному житті працював будівельником за кордоном. У воїна залишилися батьки, брати та син. Анатолію Сахарову назавжди 45 років.

Вічна пам’ять героям.