«Я патріот, але специфічний». Розмова з Олексієм Арестовичем про потенціал Полтави, книги в Україні та війну

Автор: Анастасія Добряк, 14 лютого, 16:28

Фото: Відомий блогер, військовий та політичний експерт провів у Полтаві публічну лекцію та засідання школи Cowo.guru (джерело фото - patrioty.org.ua)


Сьогодні Олексій Арестович є однією з наймедійніших персон в Україні. Тільки у фейсбуці за ним слідкує більше ніж 170 тисяч користувачів, а на його YouTube-канал підписалися 78 тисяч юзерів. ЗМІСТ поспілкувався з лідером думок про його оцінку туристичного потенціалу Полтави сьогодні, про важливість читання та уміння мислити й про військовий конфлікт на Сході України: чому він, на думку Арестовича, розтягнеться ще на роки.

Олексій Арестович – сучасний мислитель, блогер, політичний оглядач та експерт у вирішенні військових та соціальних конфліктів. Крім того, він веде колонки у ЗМІ. Погляди Олексія Арестовича – іноді неоднозначні або навіть незрозумілі, але він довгий час лишається лідером думок.

Нещодавно, 7 лютого, у Полтаві відкрили школу розвитку мислення Cowo.guru. На перше заняття до книгарні ЗМІСТ приїхав Олексій Арестович та розповів про східну філософію завдяки трактату Сунь-Цзи «Мистецтво війни».

Олексій Арестович у Полтаві

 

Про Полтаву туристичну

Тема №1 у Полтаві зараз – розвиток туристичного потенціалу. Це дасть можливість привабити гостей, а значить, принесе додаткові гроші в бюджет. Зробити Полтаву дійсно туристичним містом прагнуть давно (чого варта, наприклад, програма «Полтава туристична»), але чи вдалося реалізувати задуми – питання для дискусій.

Олексій Арестович каже, що він у Полтаві був уже сто разів, і йому подобається обличчя міста сьогодні. Щодо асоціацій, які викликає Полтава у філософа, то це Полтавська битва, Микола Гоголь і його творчість та красива центральна частина міста. За його словами, у Полтаві розвинутий туристичний потенціал, а ось як його використовують – питання:

«Полтава дуже змінилася. Я задоволений, що історичним пам’яткам тут приділяють увагу. Хтось дбає про вигляд міста, про фасади та пам’ятники. Є багато нових пам’ятників, усюди таблички про відомі місця, людей та будівлі. І це добре, бо де розвивають історію, там розвивають туристичний потенціал».

Єдине, що на думку Олексія Арестовича, необхідно першочергово привести до ладу – це поле Полтавської битви, адже сьогодні воно занедбане. Через стан пам’ятки та інших локацій у Полтаві місцеву владу уже критикувала письменниця Оксана Забужко під час першого поетичного фестивалю Meridian Poltava у 2018 році:

«Звісно, це не та влада, яка є справжніми менеджерами міста й розуміє, що це за місто, як ним треба управляти, яка його роль на мапі світу і чим воно має, так би мовити, торгувати в міжнародному туристичному бізнесі».

Поле Полтавської битви є сильним енергетичним місцем, адже тут колись відбулася одна з найважливіших битв у європейській історії:

«Це грандіозний проєкт, який місто не потягне, бо йдеться про національний рівень. Треба розвивати, бо це місце, де народилася Російська імперія і де закінчилася Шведська імперія. Україна могла стати незалежною, але не стала».

Цю подію навіть використовували у межах столичного освітнього проєкту Cowo.guru – на прикладі Полтавської битви розбирали військові тактики, стратегії тощо.

Засідання за участю Олексія Арестовича  в книгарні ЗМІСТ

Олексій Арестович каже, що полтавцям немає чого бідкатися, адже він побував майже в усіх містах і містечках України й може стверджувати, що Полтава, навіть сучасна, може дати фору багатьом іншим містам. Тепер найголовніше – не жалітися, а продовжувати працювати над розвитком Полтави й використовувати всі її принади:

«Я не можу порівнювати, але бачу, що тут набагато краще, аніж в інших містах України. Я не бачу приводів бідкатися. Хіба, може, ті, хто тут живе, щось краще знають, але я був у кожному місті і бачу, що Полтава далеко попереду. Де отак можна приїхати й побачити такі фасади, таку кількість історичних пам’яток? У вас тут стільки музеїв, як ніде більше. Просто не дайте цьому зникнути».

 

Про Україну і книги

Якщо запитати Олексія Арестовича про те, чому в нинішній Україні складна економічна та політична ситуація, то він відповість: «Погано мислимо – погано живемо». На його думку, українці є містичною нацією, бо завжди покладаються на інтуїцію і при цьому не хочуть знати, як вона працює.

Насправді ж на внутрішні та зовнішні проблеми країни суттєво впливає той факт, що суспільство використовує все менше культурних практик. Тобто замість гарної лекції українці усе частіше вмикають на YouTube другосортні відео, про які завтра й не згадають. На думку Олексія Арестовича, усі проблеми в Україні – через відсутність елементарної культури читання та бажання постійно навчатися:

«Усі процеси прямо залежать від нашого мислення. Погано мислимо – погано живемо. Це серйозна проблема. В одному соціологічному дослідженні вказано, що 80% українців жодного разу не виїздили за межі власної області. Ще десь 15% людей були тільки в сусідній області. Це брак культурного життя. Це жахливо, і ми намагаємося це змінити завдяки школам мислення».

На культуру читання українців також впливає відсутність якісного ілюстрованого журналізму. Так, на думку Арестовича, Україні необхідно переймати досвід європейських видань і зосередитися на створенні якісних журналів, адже це – конденсація мистецтв. Таких видань має бути багато, а головними характеристиками є змістове наповнення, ілюстрації та естетичність. Арестович наводить як приклад німецький Der Spiegel та американський National Geographic, де ґрунтовно розповідають про культурні теми за допомогою візуалізації:

«Редакція працює так, що найсвіжіші дослідження з лабораторій одразу коментуються фахівцями і стисло, схематично, легко для розуміння подаються у журналах. У нас журнали є, але не такого охоплення і не настільки якісні. Це треба розвивати. Зрештою, розвідка завжди оцінює країну за кількістю ілюстрованих журналів, які в ній читають. Так, коли оцінюють військово-політичну ситуацію в країні, завжди дивляться на журнали і їхні напрямки. Нам не вистачає цього».

Олексій Арестович відповів на запитання ЗМІСТу

Логічно, що проблема відсутності бажання в українців навчатися і розвиватися пов’язана з відсутністю культури читання. Чого варта лишень статистика компанії Research & Branding Group, згідно з якою у 2019 році 57% українців не прочитали жодної книги. Арестович каже, що це просто культурна прогалина і відсутність звички, а не низький рівень купівельної спроможності у населення:

«Це реальна біда. Всюди повно бібліотек, але вони порожні. Розумієте, я пам’ятаю 90-ті роки. Тоді взагалі мова йшла про виживання фізичне. Коли ти прокидаєшся і плануєш похід за хлібом зранку, ввечері йдеш в магазин і не знаєш, з чим повернешся. Тим не менше, люди читали тоді набагато більше. Ще лишалася радянська культура читання, а зараз це просто відсутність звички. [..] Звісно, що купити книжку за 500 гривень не кожен українець може, але є онлайн-лекції, які взагалі нічого не коштують. Просто натисни на play».

Якщо середньостатистичний українець прочитав у 2019 році приблизно 9 книг, то Олексій Арестович читає на рік 50-60 книг. Серед його найулюбленішої лектури – книги про психологію, культурологію (про естетику, історію культури), про історію та міжнародну політику. Сам філософ зауважує, що читання, по суті, є частиною його роботи та життя, тому не кожен українець може читати стільки ж. Однак це не є приводом не брати книгу до рук взагалі.

Також важливо вчитися читати та переосмислювати все, що продукує екран смартфона і лептопа. Тому необхідно дізнаватися про основи й механізми створення контенту, вчитися розкодовувати символи та розвивати свою медіаграмотність. Адже що простішою здається інформація, то складнішою вона є насправді.

 

П’ятірка книг від Олексія Арестовича

Цей перелік книг ідеально підходить для людей, які хочуть почати мислити та розвивати власні компетентності.

Отож, першою книгою, яку радить мислитель, є «Світовий порядок» Генрі Кіссінджера. Це видання може допомогти читачеві стисло і швидко дізнатися більше про увесь сучасний світ, його недоліки, переваги, досягнення, походження тощо. Обізнаність у міжнародній політиці завдяки цій книзі суттєво підвищується.

Також філософ радить прочитати книгу Ніла Ферґюсона «Цивілізація. Як Захід став успішним». Це видання є дещо специфічним, але саме воно стало бестселером New York Times, а журнал Time визнав Ніла Ферґюсона одним із найвпливовіших людей світу. У книзі розповідається, як розвиток науки, мeдицини, масове споживання та етика дали Заходу можливість розширити вплив тa влaду.

Для розуміння процесів у різних державах варто звернути увагу на книгу Дарона Аджемоґлу та Джеймса Робінсона «Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності». У ній автори чітко та аргументовано пояснюють процеси, які призвели або до успіху, або до величезної невдачі для цілих націй.

На думку Олексія Арестовича, не варто й забувати про художню літературу і класику. Через це він радить читати твори Вільяма Шекспіра. Він зауважує, що актор, який опановував професію на класичних творах, є успішнішим та професійнішим, аніж той, хто не читає Шекспіра. Така література розвиває смак та допомагає людині вчитися мислити.

Ще однією книгою, яка варта уваги, Арестович називає «Криваві землі. Європа між Гітлером та Сталіним» Тімоті Снайдера. Цю літературу він радить тому, що знати про минуле України важливо, задля її майбутнього. Книгу написав західний експерт Тімоті Снайдер, який є фахівцем з генезису Східної Європи. Тут він розповідає про Україну в XIX столітті, і це точно змінить ваше уявлення про нашу країну.

 

Про філософію в Україні

Олексія Арестовича в Україні сприймають як сучасного мислителя та філософа. І хоча він соромиться, але таки говорить про себе як про особу національного масштабу. Сьогодні Олексій Арестович є експертом у багатьох сферах і має власну думку щодо важливих питань.

Приблизно в 26 років він спіймав себе на думці, що є ерудованою людиною, але не розуміє, як цю інформацію перетворити у знання. Власне, тоді він почав учитися мислити, згодом створив власну школу мислення і викладає у Cowo.guru. На думку Олексія Арестовича, мислення сьогодні важливе для України, а це поняття тісно а пов’язане з філософією. Завдяки умінню осмислювати речі і розуміти їх українці можуть робити своє життя кращим. Через це нашій країні філософія потрібна як ніколи:

«Багато що називається філософією, але не є нею. Філософія – це про чіткі поняття, мисленнєві схеми й аргументоване мислення. Справжня філософія – це філософія ясності і аргументування. Її нам не вистачає, бо українці – нація містична. Покладаються на інтуїцію, тобто праву півкулю. Треба ще й ліву задіяти, а для цього треба працювати і навчатися».

Олексій Арестович аналізує книгу Сунь Цзи

Часто буває, що люди покладаються внутрішній голос, але не можуть пояснити, як це працює. Якщо ж підмінити інформаційний фон, то інтуїція перестане працювати, тому важливо дивитися у самісіньку суть звичних речей. Це й допомагають зробити у школах мислення за допомогою різнотематичних лекцій, нових форматів, інтерактиву тощо. Таким чином, зміна мислення та опанування філософії змінюють наше життя, а отже, й країну.

 

Про війну на Сході та патріотизм

Олексій Арестович вважається військовим експертом, адже має військове звання – майор запасу. У його біографії є сторінка, де він став організатором благодійного фонду для надання психологічної підтримки військовим у зоні АТО. Війна на Сході України йому, як і мільйонам українців, дуже болить, але, зважаючи на власні знання, він робить висновок, що цей конфлікт ще на багато років:

«Сучасні конфлікти дуже довгі. Це ще триватиме дуже багато років, але сьогодні війна перестала бути темою номер. Та навіть люди, які ніколи не відчули цей жах на собі, від неї втомилися. Але від цього війна не завершилася, там кожного дня стріляють. Кожного дня. Петро Порошенко підживлював інтерес до війни, до армії, а Володимир Зеленський не любить війну. Він прагне миру, хоче, щоб було тихо. З його приходом до влади конфлікт на Сході пішов з перших шпальт, але не закінчився».

Олексій Арестович називає себе патріотом, але специфічним. На його думку, в Україні потрібно розвивати патріотизм не націоналістичний, а політичний. Це зумовлено тим, що Україна містить у собі різні національності і якщо хтось з інших країн приїхав сюди і готовий «грати за правилами» усередині нашої держави, то чому він не може бути патріотом і частиною нації:

«Я патріот України, але я не народився тут. Політичні патріоти свідомо приїхали сюди і готові жити й ризикувати життям за цю державу. Не може бути тільки етнічний патріотизм. Україна виступила країною-генезисом для 5 величезних націй. Коли на Сході в складі 128 бригади гине український солдат, угорець за національністю, хоча він міг поїхати в Європу і класно там жити, але загинув за Україну, то він тоді хто?».

Звісно, сьогодні важливою частиною українського суспільного життя є політичні події. Це й результати минулорічних виборів, і скандали всередині уряду та парламенту, але навіть такий шквал подій ще не переконав Арестовича, що його місце сьогодні у політиці. Через це ймовірність, що він опиниться за 5 років у парламенті чи в уряді, є низькою, але «ніколи не кажи ніколи»:

«Я просто намагаюся бути там, де я ефективний. Зараз така політика, що я поза нею. Я той, хто освічує людей. Якщо я побачу, що маю бути там, то я буду. У мене немає принципових забобонів, що політика – це не моє. Нічого такого. Я фігура національного масштабу. Мені незручно так казати, але змушений констатувати. Колись це обернеться політикою, а може, й не обернеться».

Сьогодні Арестович продовжує навчати людей мислити і розвиватися, зокрема й у школі розвитку мислення Cowo.guru. Вона була заснована в Києві, а цього року відкриває кілька представництв у містах країни, в тому числі й у Полтаві.

Обкладинка Тетяни Фальковської

Фото Олександри Маханової та Андрія Гурніка

Опублікована: 14 лютого 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація