Як зробити Полтаву зручною для ветеранів та людей з інвалідністю. Головне з конференції про безбар’єрність
За рік повномасштабної війни чимало людей відчули на собі фізичні бар’єри вокзалів, транспорту та високих поверхів. Як наслідок, в Україні гостро постало питання облаштування безбар’єрного простору.
Утім безбар’єрність – явище значно ширше за формальний пандус біля під’їзду. Це питання виживання та якості життя водночас. Це про доступ до інформації та цифрових послуг, освіти та можливості знайти роботу.
11 травня у Полтаві відбулася конференція «Безбар’єрна Україна», у якій взяли участь люди з інвалідністю, ветерани та батьки дітей, які зіштовхнулися у своїй громаді з проблемами відсутності безбар’єрного простору. Під час обговорення вони говорили про те, як у громадах Полтавщини можна створювати безбар’єрний простір та чому це важливо робити.
На події також представили «Довідник безбар’єрності», який у доступній формі пояснює як створити простір у містах України безбар’єрним та чому мова спілкування дуже важлива. Друковане видання цього довідника написаний також шрифтом Брайля, елементи з конгревним тисненням та QR-коди на переклад жестовою мовою.
Довідник містить чотири розділи, які можна прочитати й онлайн:
- «Складові безбар’єрності», де просто розказали про бар’єри, стереотипи та інклюзію.
- «Правила мови». Тут пояснюють принципи безбар’єрної мови: без стереотипного ставлення до людини.
- у словнику зібрали всі поняття, які некоректно вживати стосовно різних людей та пропонують варіанти, щоб їх замінити у мовленні.
- в останньому розділі «Безбар’єрний календар» написали про визначні та пам’ятні дні з поясненням, як їх відзначати.
Окрім експертів, правозахисників, та психологів, над вмістом довідника також працювали й батьки дітей з інвалідністю. Про свій досвід поділилася й Олена, яка виховує свою дитину з інвалідністю у Полтаві:
«У Полтаві насправді дуже багато проблем з облаштуванням безбар’єрного простору для дітей з інвалідністю. У нас часто зустрічаються випадки, коли умови для таких дітей не відповідають вимогам, тому вони обмежені в деяких моментах. Ми, батьки дітей з інвалідністю, постійно працюємо на те, щоб на проблеми інвалідів звертали увагу. Ми зацікавлені та готові співпрацювати й з владою, й різними організаціями, аби місто ставало все більш безбар’єрним, а до людей з інвалідністю ставилися не як до “особливих”, а як до рівних».
На конференцію про безбар’єрність у Полтаві також була й регіональна представниця Національної Асамблеї людей з інвалідністю Ірина Твердохліб. Вона розповіла, що окрім фізичних бар’єрів, які заважають вільно пересуватися, існують також інформаційні. Багато людей зараз не обізнані з темою інклюзії та тим, як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю.
«Серед суспільства часто можна почути, як людей з інвалідністю називають «особливими» або «з обмеженими можливостями». Ми не хочемо бути обмеженими, ми можемо повноцінно жити, якщо простір у нашому місті буде правильно облаштованим. Тому важливо, щоб люди знали та були обізнані з цією темою й не боялися нас, а ставилися як до рівних людей. Безбар’єрне та відкрите суспільство – це таке місце, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, та знає, що у нього є рівний доступ до можливостей».
На конференції були також присутні представники Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Вони розказали про можливі варіанти для відновлення інфраструктури громад так, щоб вона була безбарʼєрною для людей з інвалідністю. Враховуючи ці рекомендації, під час конференції учасникам представили плани безбар’єрної відбудови об’єктів на Полтавщині, які хотіли б реалізувати.