З упізнаним за ДНК захисником прощались на Полтавщині (ФОТО)
Фото – Сенчанська громада
Рідна громада на колінах зустрічала Олега Синиченка. Воїн навіки повернувся додому.
Понад 10 місяців Олег Синиченко вважався зниклим безвісти. 21 вересня Семенівська громада провела захисника в останню путь.
Схиливши голови рідні, близькі, знайомі та односельчани востаннє прощалися з воїном. Олег Синиченко народився 11 вересня 1983 року у селі Слюзівка. З початком повномасштабної війни воїн приєднався до лав захисників.
Олег Синиченко загинув у листопаді 2024 року на Донеччині й тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише завдяки ДНК-експертизі його рідні дізналися про загибель воїна.
Вічна пам’ять герою!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
12 вересня 2025 року старший солдат Ігор Дяченко загинув під час виконання бойового завдання. На прощання з воїном прийшли його рідні, друзі, побратими та жителі громади.
Богдан Сезоненко загинув під час виконання бойового завдання. Захисник народився у Вирішальному колишнього Лохвицького району. Навчався в місцевій школі, а згодом – у Глинському ПТУ. Після здобуття освіти працював на приватного підприємця. Став до лав української армії й боронив Україну від нападу росіян. Його життя обірвалося у 21 рік.
Валерій Гончар у 2017–2019 роках захищав Україну в зоні АТО. Повернувшись, ділився досвідом із молоддю, викладаючи «Захист України» у ПТУ №44. З початком повномасштабного вторгнення чоловік вдруге став до лав війська, був заступником командира батальйону територіальної оборони з артилерії. Пройшов Бахмут, Соледар, Авдіївку. Життя воїна обірвалося 8 вересня під час служби на Сумщині.
Владислав Нонік 10 вересня прийняв останній бій на фронті. Воїн народився 6 березня 2000 року в Тарасенковому колишнього Оржицького району. Почав навчання у школі рідного села, але сім’я переїхала в Олександрівку Лубенського району, тож закінчив 11 класів Михнівської школи. З повномасштабною війною став на захист України.