Заслання й розстріл за поширення української культури. Історія боротьби Володимира Щепотьєва

Про народження видатного полтавського архівіста повідомили 7 листопада у Полтавській ОВА.

Майбутній діяч Володимир Щепотьєв народився 1880 року у Полтаві. Закінчив Полтавське духовне училище й духовну семінарію 1900 року і Санкт-Петербурзьку духовну академію в 1904 році. Викладав російську мову та музику у полтавських навчальних закладах до 1917 року, після чого викладав українську мову та літературу в середніх і вищих закладах Полтави.

З 1909 року був дійсним членом Полтавської ученої архівної комісії і опублікував понад 100 праць з етнографії та української літератури, досліджував творчість Пантелеймона Куліша, Панаса Мирного, Тараса Шевченка. Одним із перших виступив популяризатором творчості Миколи Лисенка. Окрім цього, видав збірник народних пісень Полтавщини з нотами у 1915 році.

У 1917-1918 роках активно підтримував українізацію шкіл Полтави. Разом з ректором Левитським брав участь у створенні 1918 року історико-філологічного факультету та Українського народного університету в Полтаві. У 1921-1923 роках був ректором Полтавського інституту народної освіти, де зберіг педагогічні кадри та академічні традиції в умовах більшовицьких експериментів та жорсткого контролю.

Щепотьєв значно вплинув на мистецьке й театральне життя Полтави 1920-х років, а саме: 

Його дослідження торкалися творчості Пантелеймона Куліша, Панаса Мирного та Тараса Шевченка.

У березні 1928 року Володимир Щепотьєв був заарештований у «справі СВУ» й висланий до Славгорода. Тоді містом ширилися чутки, ніби причиною арешту стало те, «що в одній зі своїх лекцій торкнувся Троцького і троцькістської опозиції». Натомість слідчі звинувачували вченого у зв’язках з академіком Єфремовим у Полтаві та участі в організації «Братства української державності», що є попередницею СВУ.

Восени 1929 року його привезли на суд у Харкові й засудили до трьох років заслання. Повернувшись 1934 року, оселився в селі Веприк Гадяцького району, де продовжив працю в культурі: акомпанував, готував співаків і допоміг поставити вистави «Москаль-чарівник», «Наталка Полтавка» та «Запорожець за Дунаєм» у 1935–1937 роках.

Вдруге Володимира Щепотьєва заарештували 21 вересня 1937 року за висловлювання контрреволюційних настроїв з націоналістичним ухилом та переховуванні й поширенні контрреволюційно-націоналістичної літератури. Відповідно до рішення Особливої трійки УНКВС у Полтавській області його засудили до найвищої міра покарання. 

Президія Полтавського обласного суду змогла реабілітувати архівіста лише 5 липня 1958 року.

На честь Володимира Щепотьєва назвали бульвар у новому мікрорайоні Полтави, також вченому встановили меморіальну дошку на фасаді Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка. Крім того, у цьому університеті та у музичному училищі імені Лисенка створили музейні експозиції.

ЗМІСТ писав, про видатних письменників Полтавщини – Тамару Мороз-Стрілець та Юрія Кругляка. 

Тамара Мороз-Стрілець – авторка численних розвідок, нарисів і спогадів, опублікованих у журналі «Вітчизна». Вона є авторкою книги «Голос пам’яті», де зібрали спогади про Григорія Косинку та його сучасників. За це її видання відзначили премією імені Дмитра Загула. У березні 1991 року її прийняли до Спілки письменників України.

Народився майбутній сатирик-гуморист Юрій Кругляк 27 жовтня 1925 році на хуторі Варуни, що на Полтавщині, у сім’ї сільських вчителів. Дитинство письменника пройшло на Донеччині у селищі Пантелеймонівні. Батьки змалку привчали хлопця до художньої літератури.