«Десять днів нічого не їв і не пив». Як полтавський воїн врятував пораненого побратима
Фото – 152-га окрема єгерська бригада
Молодший сержант Володимир з Полтави отримав відзнаку «За врятоване життя». Під час бойових дій він разом із побратимами дістав із позицій, зайнятих ворогом, пораненого побратима.
У 2023 році Володимир добровільно пішов на фронт, бо не мав сил залишатися вдома і хотів бути корисним. Спочатку він служив у механізованій бригаді, а згодом доля привела його до 152-ї окремої єгерської бригади, розповіли 3 жовтня у бригаді.
Найскладніше випробування воїна чекало згодом. Під час активних штурмів тяжко поранило бійця з іншого підрозділу. Коли підрозділ Володимира отримав наказ відходити, пораненого мав евакуювати інший підрозділ.
Минуло десять днів, і командир повідомив, що пораненого так ніхто й не забрав, він досі залишався на позиції. Це вразило Володимира – важко було повірити, що людина вижила після такого часу.
Захисник без вагань погодився піти за пораненим, розуміючи, що позицію вже зайняв ворог. Уночі група бійців вирушила на завдання. Вони пробралися на позиції й повернулися лише наступного вечора. Поранений був виснажений, не міг ходити й десять днів нічого не їв і не пив.
«Зайшли зночі, а вийшли аж під вечір наступного дня. Побратим був неходячий, виснажений. Він десять днів нічого не їв і не пив. Я не знаю, як він витримав. Але ми його витягнули», – каже Володимир.
Бійця доставили до безпечного місця, він залишився живим і тепер має змогу повернутися до своєї родини. Сам Володимир переконаний, що залишити його там було неможливо, інакше вчинити він просто не міг.
Про вчинок Володимира вдома знала лише дружина. Військовий не розповідав про нього, адже вважав, що просто зробив те, що мав зробити.
Нагадаємо, ЗМІСТ розповідав історію воїна Максима, який до повномасштабної війни працював у Білорусі в типографії. Побачивши в телеграмі кадри ракетних ударів, вирішив повернутися в Україну. Втекти вдалося не з першої спроби. Спершу його не пропустили на білоруському кордоні. З другої спроби він виїхав через Польщу з маленьким рюкзаком, де були лише білизна та шкарпетки. У Львові ночував на вокзалі, а зранку пішов до військкомату.
Добровольцем його спочатку не взяли, бо набір уже був сформований. Згодом виклик усе ж надійшов і Максим став у стрій. Найважчим на війні він вважає не холод і не виснаження, а надання першої медичної допомоги.
Нагадаємо, що капітан Максим Іноземцев два роки командував артилерійським підрозділом на Луганщині. За бойові заслуги отримав орден «Богдана Хмельницького» III ступеня. Нині він продовжує службу у Полтавському ТЦК.
Офіцерське звання запасу харків'янин Максим Іноземцев отримав ще після навчання в Харківському авіаційному університеті, де здобув фах інженера-механіка авіаційних двигунів та силових установок.
