Федір Піроцький – полтавець, який винайшов електричний трамвай
Постать Федора Піроцького сьогодні маловідома. Про нього не знайти інформації в «Українська радянській енциклопедії», хоча він навчив світ створювати трамваї на електричній тязі. Саме цей полтавець зробив безліч винаходів для будівництва, роботи гідроелектростанцій та військової справи, але так і не отримав гідного визнання.
ЗМІСТ розповідає про видатного винахідника Федора Піроцького з Лохвицького району, якому судилося провести сотні експериментів і дослідів, змусити говорити про себе цілу Європу і навчити німців робити електротрамваї.
Федір Піроцький народився у 1845 році, у селі Сенча. Про його родину відомостей мало, але відомо, що він народився у сім’ї небагатого поміщицького роду військових Лохвицького повіту Полтавської губернії. «Історична правда» пише, що ця родина походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку.
Освіту полтавець здобував у Костянтинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі й Михайлівській артилерійській академії. У 1871 році Федір Піроцький починає задумуватися про недоліки міської залізної з кінною тягою. Під час прогулянки з винахідником Павлом Яблочковим, Піроцький скаже, що спасіння людства – в електриці:
«Якщо цивілізація буде розвиватися як зараз, у містах жити буде просто неможливо. Ну подивіться, карет треба усе більше. За коняками і зараз не встигаю прибирати. З мостовими проблема – навіть граніт стирається підковами та залізом. До цієї картини сумної можу додати тільки тьму. Думаю, спасіння в електриці, точніше в електричній тязі».
На початку 1870 років Федір Піроцький завершить розробку проєкту передачі електроенергії через залізний дріт, який закріплюють телеграфними ізоляторами на дерев'яних стовпах та двох машин змінного струму власної конструкції. Свої напрацювання він презентує загалу, коли працюватиме над запуском вагона на електричній тязі на покинутій залізничній гілці біля станції Сестрорецьк. І цей дослід назвуть успішним і в 1877 році напишуть про нього в «Інженерному журналі»:
«24 июня 1874 года в Департамент Торговли й Мануфактур, на получение 10-летней привилегии, представлен Пироцким электрический способ передачи сил по рельсовым и другим проводникам. На Волковом поле, в сентябре 1874 года, произведен Пироцким опыт передачи 6-ти паровых сил локомобиля на 100 сажен. В Сестрорецке в 1876 году Пироцкий приспособил к передаче сил и испытал двухверстный рельсовый путь».
Статтю про експерименти Федір Піроцький розіслав до різних журналів, тобто не тільки до «Інженерного журналу». Цей матеріал отримали зацікавлені у його дослідженнях люди та фірми, зокрема й «Сіменс».
Уже в 1879 році Федір Піроцький запропонує петербурзькій владі проєкт розробки міського трамвая. Вперше посадовці почули, що вагони може рухати електрична енергія, а не кінь. Тоді полтавець на писав посадовцям, що електрична конка буде швидшою та надійнішою. Крім того, з вулиць зникнуть купи гною, а електрика обійдеться значно дешевше за сіно та корми для коней.
Рік потому винахідник презентує свої проєкти на першій електротехнічній виставці у Петербурзі. Там же він зробить доповідь «Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою гальванічного струму (провідники – рейки і кабель)». Як пише «Спадщина предків», у ній Піроцький обґрунтував користь використання електроенергії задля руху потягів.
У 1879 році, в Берліні на спеціальній виставці «Сіменс» показала невеликий потяг з окремим локомотивом і платформами, де пасажири могли сісти спинами один до одного. Тоді це був тільки атракціон, який виготовили за результати досліджень полтавця Піровського. Тоді брат засновника «Сіменсу» Карл фон Сіменс зацікавився його дослідами і почав з ним спілкуватися.
«Історична правда» пише, що згодом Федір Піроцький проклав підземну лінію, по якій передав електроенергію від гарматної майстерні до Технічної артилерійської школи. Саме цей проєкт і став вирішальним для побудови центральної електростанції петербурзькою владою.
У своїй заявці на винахід Піроцький описав проєкт електричної залізниці та показав проєкт застосування електроенергії для руху залізничних потягів з подачею струму рейками, по яких котяться колеса. Після цього почалося найголовніше – втілити це в життя. Ціле літо 1880 року Піроцький працював над винаходом. Він використав двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів, вагою у 6 тис. 550 кг і переобладнав його на електротягу.
І нарешті 22 серпня 1880 року у Петербурзі показали заїзд на вагоні, який рухався рельсами завдяки електриці. Колись кінному вагону №114 судилося стати першим в історії людства електричним трамваєм. Проїхатися в ньому могли 40 пасажирів, швидкістю 12 км/год. Але й після цього влада вирішила, що цей винахід їм не підходить.
Річ у тому, що тоді були укладені довгострокові договори з власниками конок, згідно з якими земля всіх центральних вулиць здавалася їм в оренду. Та й власники кінно залізних доріг не підтримали винаходу. Ще однією перепоною було те, що переобладнання кінної дороги в електричну вимагало чималих коштів. Інвестувати у майбутнє в Петербурзі не захотів ніхто.
І тільки через 27 років попри перепони власників кінно залізної дороги в Петербурзі вагони почали возити пасажирів за допомогою електрики в 90-ті роки XIX століття льодом річки Неви. Як пише «Спадщина предків», «Товариство для експлуатації електрики М.М. Подобєдова і К» проклало льодом замерзлої річки три лінії. Трамваї отримували електрику від контактної мережі, яку закріпили на дерев’яних стовпах. Саме трамвай на льоду став дуже популярним і перевозив сезон до 900 тисяч людей.
Монополісти, які продовжували возити людей конками, подавали до суду на Міську управу. У справі йшлося про те, що управа порушує умови договору, але суд вирішив, що умови договору діють тільки на вулицях Петербурга і не стосуються водних шляхів.
Федір Піроцький демонстрував свій винахід на Паризькій міжнародній електричній виставці. Та й це не дозволило йому втілити ідею на дорогах Петербургу. Причиною цього стали місцеві власники конок, які просто не дозволили забрати їхній прибуток. Та попри це, винаходом полтавця скористалися у Європі і почали будувати усі трамвайні лінії за проєктом Федора Піроцького.
Ще однією доленосною подією став конкурс на найкращий проєкт влаштування в Києві міської залізниці. Тоді переміг військовий інженер Аманд Струве. Він мав побудувати 24 версти залізничних колій, на яких би заробляв 45 років і в 1934 році мав передати підприємство місту. Отак було відкрито Київське трамвайне господарство і 1892 році. Тоді ж вагони на вулиці Петра Сагайдачного та на Володимирському офіційна комісія тестувала електричний трамвай. У газеті «Киевлянин», після відкриття дороги для пасажирів 13 червня 1892 написали, шо вагони були переповнені, а дехто їздив туди-сюди, бо не міг надивитися на новинку.
Iod. Media виокремило підбірку цікавих фактів про Федора Піроцького:
- цей чоловік вперше в історії спробував передавати електрику не по дротах, а по рейках. Принцип контактної рейки стали пізніше використовувати для поїздів метро;
- розробив систему потрійних стінок для металургійних печей, які зберігали жар і вимагали менше палива;
- удосконалив кімнатні печі, запропонувавши робити димоходи меншого розміру, щоби полум'я заповнювало і топку, і димоходи, що зменшило витрату дров.
- придумав використовувати залізничні рейки як провідник електроструму, це досі застосовується на залізниці для диспетчерського контролю, централізації стрілок, локомотивної сигналізації і автоматичного блокування;
- успадкував маєток від дядька в Херсонській області, але його відсудила рідня. І останні роки винахідник прожив у злиднях, винаймаючи кімнату в пансіоні.
- ховали Піроцького друзі в кредит. А його речі виставили на торги за ціною від 1 копійки до 4 рублів. Загалом було вторговано 65 рублів, з непроданих лотів залишилися тільки 5 скринь, 4 валізи й 3 коробки ділових паперів і книжок;
- у 2019 році в Олешках Херсонської області, де Піроцький провів останні роки життя, встановили бюст винахіднику і назвали сквер його ім'ям.
Нагадаємо, ЗМІСТ писав про Оксану Мешко – полтавку, яка стала легендою дисидентського руху. Також ЗМІСТ розповідав про видатного полтавця Ігоря Юшкевича, який запровадив стандарти для чоловічого танцю в Південній півкулі й зробив популярним балет у США та Івана Піддубного – усесвітньо відомого богатиря.
Також ви можете дізнатися більше про Лео Орнстайна, який підкорив своєю музикою Америку та Марію Башкирцеву, чиї картини купували у Луврі.
Обкладинка Романа Желізняка