Григорій Китастий – музикант з Полтавщини, який очолив ансамбль бандуристів у Чикаґо

Григорій Китастий народився 17 січня 1907 року на Полтавщині в місті Кобеляки у селянській родині. Ще з молодих років хлопець цікавився мистецтвом, зокрема був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого.

У 1927 році Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ. Директор технікуму Федір Попадич прихильно ставився до хлопця, тому влаштував його до гуртожитку та залучив до Полтавської хорової капели, а з 5 курсу студенту дозволили керувати капелою на концертах. Під час навчання Китастий також співав у складі хору полтавського Собору. 

У 1930 році музикант вступив на дириґентсько-капельмейстерський факультет до Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Там він навчався  грі на скрипці, корнеті, а найбільше часу присвячував бандурі. Пізніше, у 1933 році, Китастий перейшов на композиторський факультет.  За період навчання в інституті Китастий співав у хорі Київської опери, та часто виступав як бандурист. У ті роки музикант познайомився з бандуристами Київської капели, з якою спочатку періодично виступав, а у 1934 році став членом капели. Пізніше, 1935 року, Полтавську та Київську капели бандуристів об’єднали в одну.  Тож Григорій Китастий був концертмейстером, а згодом і заступником мистецького керівника цієї капели (Державна зразкова капела бандуристів України).  З початком Другої світової війни капелу розформували. Китастий пішов на фронт, там він потрапив у полон, але йому вдалося втекти до Києва. Там музикант долучився до вже сформованої «Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка».

У 1942 році німецька влада дозволила двотижневі гастролі капели по селах Київщини. Концерти мали великий успіх. Навесні музиканти виїхала у концертну подорож по Волині і Галичині. Пізніше, цього ж року,  під приводом гастролей їх вивезли до Німеччини. Артисти 2 місяці повели  у таборі остарбайтерів «Шупен 43» в Гамбурзі. Капелу вдалося визволити завдяки  Андрієві Луцеву (редактор газети для остарбайтерів «Українець»). Колектив перевели на концертну роботу, протягом всієї війни капеляни виступали містами Німеччини. 

У 1943-1944 роках Капела бандуристів імені Тараса Шевченка перебувала на гастролях в Галичині.  В цей період Китастий познайомився із Іваном Багряним. Їх дружба та творча співпраця тривала до останніх років життя Багряного. Поет написав кілька патріотичних бойових віршів, які поклав на музику Григорій Китастий. Ці вірші увійшли до репертуару капели. 

Після закінчення війни музиканти потрапила в американську зону окупації у містечко Інгольштадт, а з 1948 року – в Реґенсбурґ. Там капела продовжувала свою мистецьку діяльність.

У 1949 році учасники капели емігрували до США, місто Детройт. Колектив побував у багатьох великих містах США, Канади, Західної Європи та Австралії.  Китастий написав чимало хорової, релігійної музики, солоспівів у супроводі фортепіано, бандури тощо.  Відомо, що впродовж багатьох років Григорій Китастий їздив на курси бандуристів США, Канади, щоб передати свої знання молоді.

Спочатку Китастий жив у Детройті, потім у Каліфорнії, а в 1964 році – у Чикаґо. Там він  очолив перший ансамбль бандуристів Об’єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ).

Також Григорій Китастий брав активну участь у суспільному та політичному житті громади діаспори. 

6 квітня 1984 року музикант помер через хворобу. Похований на українському православному кладовищі, в штаті Нью-Джерсі.

Указом Президента України Віктора Ющенка від 25 листопада 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі Григорію Трохимовичу Китастому посмертно присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.

За матеріалами сайту ukrmusic.online.