Про долю полтавського парку «Перемога» та озеленення міста: розшифровка подкасту

Подкаст можна знайти та послухати тут. Публікуємо його розшифровку

Олександр Ткаченко: Торішнє дослідження культури Полтави показало що 67% містян хочуть покращити благоустрій наших парків та вулиць. У якому стані наразі парки міста і чи поділяєте ви думку полтавців щодо занедбаності?

Ольга Іващенко: Я поділяю цю думку, бо парками й зеленими насадженнями глобально ніхто не займається. Та є проблема суттєвіша – відсутність системного підходу. В Україні не існує чіткого поділу на парки, які вони бувають, хоча за стандартами американськими чи європейськими мають чітку класифікацію. З цього виходить, хто має опікуватися цими парками та яке навантаження вони несуть рекреаційне у свої функції. 

Згідно з американською класифікацією існує 5 типів парків: мініпарки, сусідні парки, громадські парки, парки спеціального призначення та відкриті землі. Парки можуть бути одразу у двох категоріях. Функції можуть дублюватися і в залежності від цього обирається фінансування.

Мініпарки – це спеціальні парки яких майже немає в Полтаві, вони призначені для відпочинку та обслуговування дуже обмеженої кількості людей. Це, як правило, парк в який ви можете вийти із собакою прогулятися, або ви можете прийти просто побігати, зробити легкі вправи, або провести час із дітьми. Ці парки невеликі за розміром і вони призначені для людей, які живуть в радіусі 500 м. Це норма сучасного американського проєктування.

Сусідські парки – це більші парки, які забезпечують ширший запит користувачів. Можуть бути  футбольні поля і дитячі майданчики. Вони сягають 2-4 га. Таких парків у Полтаві вистачає: парк Скорботної матері, парк Котляревського, Сонячний парк, Петровський парк, парк біля стадіону «Ворскла» і Павленківський парк. 

Громадські парки – більші. Сюди їдуть жителі з інших районів із конкретною метою. У нас це дендропарк, Студентський парк та Прирічковий. Всі вони знаходяться в занедбаному стані  й ніхто там нічого не робить.

Парки спеціального призначення – це парки культури та відпочинку, там розміщенні атракціони. Це парк «Перемога» тому що він про культуру та відпочинок. Також це парки при стадіонах, але у нас такого немає.

Вільні – це пусті локації, які теоретично можуть стати парком. 

Від нерозуміння призначення конкретного парку ми не можемо рухатися далі і не можемо покращувати умови, бо не розуміємо, що там може бути.

Хто опікується цими різними парками у світі? Це установа чи департамент?

Є кілька варіантів, але як правило всі парки підпорядковуються міській адміністрації де є відділ екології, парків, зелені, озеленення. Він називається по-різному і займається всім, що росте та потребує догляду. Все що стосується будівництва чи ремонту обладнання, заміни покриттів – до іншої структури

Але у нас це одна структура яка і плитку кладе, і дерева садить, і поливає за потреби. Є «Декоративні культури». З нинішніми функціями, це рудиментарний орган, який і сміття прибирає, і за кущами доглядає, і від снігу чистить, і квіти садить, і фарбує лавки, і фонтани ремонтує. Тобто дуже багато повноважень як на комунальну установу.

Щодо парку «Перемога». Це парк культури та відпочинку.  Це автоматично означає комерційну діяльність, тобто вони отримують кошти за оренду атракціонів, продаж квитків. Тобто це не може бути парк в структурі «Декоративних культур» тому що вони мають  різні функції. У такого парку має бути своя адміністрація і свій бюджет. В ідеалі вони мають стояти окремо від «Декоративних культур» і окремо від культури. Але я не впевнена що на законодавчому рівні це можливо технічно.

Я думаю його можна вивести в окрему одиницю, щоб він підпорядковувався міській раді. Оскільки він отримує кошти за оренду, то він має заробляти. Якщо не заробляє, то мають бути дотації із міського бюджету і в складі цього парку тоді будуть відділи. Перший опікується зеленню, другий комерційною частиною і третій – капітальними ремонтами. Приєднувати парк «Перемога» до «Декоративних культур», яким не вистачає бюджету – це просто шлях в нікуди й 8 кроків назад.

Ви сказали що парк «Перемога» має заробляти й тут відразу виникає асоціація із харківським парком Горького. Можливо ви знаєте чи заробляє парк Горького чи все-таки висить на харківському міському бюджеті. Чи реально таким паркам заробляти? 

А тепер трошки сухих цифр про парк Горького, який дуже люблять ставити в приклад. Його збудували у 2011 році й брали 7,5 млн євро кредиту, який ще не виплатили.  

Я бачила бюджет Харкова й на парки передбачили 702 млн грн. Ще окремо на фінансування парку Горького – 271 млн грн. Тобто Харків витрачає на свої парки 1 млрд грн. Тоді як  полтавський бюджет загалом 3,5 млрд грн.

Я розумію, що порівнювати місто-мільйонник Харків з Полтавою не варто. Тому порівняймо коректно: я знайшла Вінницю, де населення 370 тисяч і у якого річний бюджет 4 млрд 594 млн грн.

Вінниця витрачає 488 млн грн і з них окремим траншем вливають у статутний капітал «Вінниця Зеленбуд» 1 млн 400 тис. грн.

Тепер порівняймо бюджет Полтави на благоустрій, це майже 25 млн грн на «Декоративні культури» і «недопроєкт» офіційна назва якого «Програма благоустрою та впорядкування парків, скверів, бульварів та інших зелених зон Полтавської громади на 2021-2026 роки». Я цю програму називаю «за все хороше». Вона ні про що конкретно, вона просто за все хороше. 

На 5 років передбачили 343 млн грн, а на рік 31 млн. Порівняйте з Вінницею, яка витрачає на рік 488 млн. Тобто це різниця у 10 разів, при тому що корелюють цифри й по населенню. По зароблянню коштів Полтава приблизно як Вінниця, але розподіл коштів абсолютно різний. На сьогодні політика влади така, що вони не зацікавлені в підтриманні розвитку зелених насаджень.

Будь-яка міська цільова програма має бути стратегічним документом на найближчі 5 років. Але дійсно список заходів такий однотипний та не деталізований і коли вказується певна стаття витрат то деталізації прорахунку я ща цими числами не спостерігаю. Як ви ставитеся до цієї програми та якою вона мала б бути?

З програмою є певні проблеми, і відсутність деталізації є однією з них. У капітальний ремонт можна заховати все що завгодно, але я точно знаю, що це поняття передбачає відновлення зелених насаджень до 10% їхньої загальної кількості. Якщо ми говоримо, що на капремонт скверу/парку заклали 5 млн грн, то це означає що тільки 500 тис. з них використають на рослини. Все інше це таке, лавки пофарбувати.

Є два варіанти розв'язання різноманітних проблем. Ми можемо розподіляти кошти між всіма парками, або фокусуватися щороку на якомусь з них. Прихильницею якої зі стратегій ви є?

Створювати «вау ефект» за відсутності елементарного комфорту для жителів Левади не варто. Оцінюймо ситуацію з точки зору користувачів цих просторів. Якщо я живу на Леваді, де немає парку/скверу, то я б вирішувала спочатку питання жителів, а потім би думала про те, що ж про нас подумають гості.

Виходить міська влада мала б звернутися до мешканців конкретного району і влаштувати консультацію. Але якщо люди скажуть: «нам не треба парків, нам треба паркувальні місця». Як тоді буде? 

Люди звісно скажуть так, тому що не компетентні у цьому питанні. Щодо парків чи відновлення зелених зон, то має бути ландшафтний архітектор. Той, хто займається зеленими насадженнями, бо є архітектор який видає дозволи, але не працює з парками. Це має бути системне розуміння, що у нас є місця де є парки, бо у нас їх досить багато. Де можуть створити нові сквери,  мініпарки, а не центральний «вау ефект».

Є якісь міста в Україні де є посада про яку ви говорите? Чи є в Україні еталонні міста куди варто їхати, брати досвід і навчатися? 

Еталонними я б їх не назвала, але є міста які сепарували озеленення від ЖКГ. Це Дніпро, де створили свій Департамент зелених насаджень і парків, це Львів, у яких є Департамент екології, озеленення та благоустрою і Вінниця, яка також створила відповідний Департамент. 

У містах Департаменти створюють, але не все ідеально. Дуже багато стереотипів і дуже мало фахівців, тому що ландшафтне будівництво в місті це досить складна дисципліна, що дуже багато поєднує тощо.

Повернемося до парку «Перемога», до тієї ситуації що сталася. І взагалі чому частину активної громади фейсбук збурила ця ідея. Я думаю, що протягом деяких останніх років  адміністрація парку «Перемога» була активнішою. Там були зміни. Й ніби парк розвивався і тут рішення, що його юридичну особу треба ліквідовувати. Як ви оцінюєте події в парку останніх двох років?

Як на мене, була людина яка стала активним рушієм всього цього – це Катерина Бабіч, яку усунули із посади заступниці директора. Дійсно там відбувалося багато речей, тому що Катерина Бабіч почала розбиратися як все має працювати, що і як працює, що потрібно парку. 

Минулого року я консультувала їх як агрономка. За останні 30 років у парку взагалі не садили системно дерев, не було плану посадок, реконструкції, заміни. Це нонсенс для парку. Усі місця де є зелені насадження мають регулярно оглядати, інвентаризувати.

Повертаючись до парку «Перемога». Минулого року там почався активний розвиток, був проєкт реконструкції який не видали повністю парку. І проєкт ніби є, але його немає, і посадки мали б бути, але їх немає. Минулого року показало, що громада не готова.

Катерина Бабіч казала: «Будуть красти посадимо ще, колись же вони накрадуться». Це дійсно один із таких методів, адже колись вони зупиняться. Забирати юридичну особу не розумно, бо  тоді взагалі змішається все. На мою думку, міська рада має повноваження, щоб виділити цей парк окремо, надати юридичну особу, внести зміни до статуту і створити два різні напрямки в одному парку.

Побутує твердження що Полтава є зеленим містом. Як би ви його прокоментували?

Ніяк, бо ще побутує твердження, що французькі діти не плюються їжею тощо. Я ніяк це не прокоментую, це не відповідає дійсності. Є купа міст які так само зелені. Ну зелене так, але так само його можна назвати брудним, занедбаним, заляпаним рекламою. Це може бути брендом міста, але не в цій ситуації яка у нас склалася наразі, коли щороку у нас насаджень стає менше і менше. Я розумію Дубай зараз зелене місто, бо вони там свій парк мільярдний щороку розширюють і це видно, бо у них так званий плюсовий коефіцієнт озеленення, тобто зелених площ стає більше. А у нас він мінусовий, тобто коли зелені стає все менше й менше, хоча я не впевнена що у нас цей коефіцієнт обчислювали.

Тобто є спеціальна формула обрахунку, яка може встановити наскільки місто наближене до оцього статусу зеленого? 

Так, зелене місто, це місто у якому позитивний коефіцієнт відновлення зелених насаджень. Наприклад, Копенгаген, Стокгольм, Гельсінкі. Це міста з плюсовим потенціалом. Коли нові мікрорайони створюються, то обов‘язково з парками, коли постійно збільшується площа зелених насаджень, а не зменшується як у Полтаві. 

А чи може бути що це якийсь певний відсоток тобто, наприклад коли місто розвинулося у ньому вже є умовно 20% всієї території в зелені й воно отримує статус зеленого чи саме важливий процес відновлення?

Важливий розвиток, щоб він був додатковий, це не сталий статус. Тобто щоб створених насаджень було більше ніж тих які зносяться. Тоді це позитивно.

Що важливо зробити у Полтаві аби місто ставало зеленим і збільшилася кількість зелених насаджень. Як нам до цього дійти?

На мою думку, це має бути бажання і воля міської ради на це, а саме міського голови. Потрібно трішечки прислухатися до експертів і подивитися як роблять інші міста та подивитися об‘єктивно і без рожевих окулярів на стан зелених насаджень у місті. 

Особливо це гарно видно зараз коли дерева ще без листя і гарно видно де вони сухі де вони потріскані, де є дупла тощо. Тому має бути комплексний підхід і комплексне розуміння через якийсь окремий департамент чи відділ при міській раді тощо. Потрібно щоб зеленими насадженнями опікувався окремий Департамент. 

Потрібно затвердити програму заміни зелених насаджень на вулицях тому що її немає. Але на вулицях катастрофічно зменшуються з кожним роком кількість зелених насаджень, які не відновлюються, хоча за законом мали б відновлюватися. Важливим кроком стане внесення змін у норматив при видачі детальних планів територій.. 

Щодо міських стандартів  для посадки дерев і кущів, все ніяк не дійдуть руки прималювати майбутній розвиток дерев, які були висаджені біля театру Гоголя. Там є дерева вони дійсно всі великі за розміром, як то кажуть за розмір 5, а за якість 2. Можна чітко прималювати якими будуть ці дерева через 10 років і ви побачите, що доведеться зрізати гілки великого діаметра, бо вони будуть елементарно шкрябати  обличчя тим, хто ітиме цією вулицею.

Якщо ви хочете в себе у дворі посадити сакуру, павловнію чи секвою то, будь ласка, це ваша територія чи ОСББ. Але на території міста має бути чітко регламентовано розмір, що ми садимо, де садимо, коли й хто потім за ним доглядає. 

Зелені насадження це не лише дерева це ще і кущі, це трави, які грають велику роль у біологічному різноманітті та взагалі в екологічній складовій міста тому що в травах зимують багато личинок комашок, які поїдають тлю яка пожирає липу. Цей ланцюг зрозумілий для фахівців, але не очевидний для користувачів і тим більше для політиків, будівельників. Тому перший пункт це створення департаменту який розуміє оці всі зв'язки і взаємозв'язки.

Яка користь від озеленення може бути для містян? Як комунікувати з людьми, якими меседжами їм пояснювати чому взагалі це потрібно для міста?

Є купа досліджень які говорять про те, що зеленіше середовище сприяє нормалізації психологічних ефектів. Це стало дуже актуально в цей посткоронавірусний період. Коли ми всі були закриті у себе в будинках і єдиним місцем куди могли піти на прогулянку це був парк який же поруч. Але якщо ти не маєш автомобіля, то парк який є поруч не доступний повністю. 

Звісно на першому місці покращення якості та умов життя. Це можна порівняти з асфальтованими дорогами до неасфальтованих, до каналізації яка не так давно з‘явилася у цивілізованому світі. Це такі блага, які впливають на загальний рівень. 

Якщо ви спитаєте чи можна жити без них, у бруківці, то можна. Так живуть мільйони людей по всьому світу в мегаполісах тощо. Вони якось живуть і все у них нормально. Тут питання виключно якості цього життя потім люди, які стикаються з алергіями, а зараз все більше таких людей, навіть у дорослому віці вони починають страждати на алергію і все це фактори, які взаємопов‘язані між собою: вік забрудненість повітря, концентрація пилку тощо. Це відображається на здоров’ї людей. 

Давайте не забувати про те що покоління, які підростають відповідно діти які ростуть в місті зеленішому вони є більш емоційно стабільними. Тобто якщо дитина росте на природі, то грубо кажучи має доступ до газону, до травички, до куща чи до дерева вона стає більш емоційно виваженим дорослим ніж дитина яка росте в мегаполісі повністю в камінні. Тобто прямо ефекту може і не бути, хоча якби ми жили у Нью-Йорку і шукали собі офісну будівлю і якщо на вашій вулиці були б   на сусідній не було то ціна була б у два рази більшою.

Порадьте, що залежить від кожного з нас від пересічного полтавця що в наших силах що ми можемо робити для того аби наші міста ставали зеленішими

У наших силах, мабуть, диктувати владі, міським радам та депутатам вимоги свої, що ми хочемо жити в просторі тому, що зараз передвиборча компанія коли звертаються до депутатів то всім болять сміттєві баки чи дірки в асфальті чи зламана гойдалка, я розумію це речі теж важливі нагальні, але я не бачила жодного звернення яке б транслювало: «дайте парк, бо мені немає де гуляти з дитиною» наприклад для жителів Розсошенець або Левади, яким дійсно ніде гуляти. 

Це основний месидж змінити відношення до зелених насаджень просто на хвилинку уявіть шо жодного дерева у вас немає і ви живете як у Мумбаї без жодного дерева де вулиці реально без дерев. Або що ви живете як мегаполіс Гонконг де вся зелень на дахах і вона приватна коли ви гуляєте цілий день містом і ви бачите зелень тільки в спеціально відведених парках чи хотілось би вам так життям чи хотілося б вам, щоб ваша дитина не мала доступу до дерева як до ігрового пізнавального елемента чи хотілося б вам отримати алергію у свої 20-30-40-50 років. Ось так відповідями на ці питання ви ставите пріоритети і кажете свої побажання та вимоги до міської ради та депутатів.