Став у стрій після поранення. Полтавщина втратила захисника Анатолія Струця
Фото оприлюднила громада
Анатолій Струць повертається до Полтавщини на щиті. Життя захисника обірвалося на Дніпропетровщині.
Про це повідомили в Мачухівській громаді 11 липня. Анатолій Струць помер під час виконання бойового завдання. Прощання з воїном відбудеться 12 липня в Полтаві та Сердюках.
Захисник народився 21 січня 1985 року в селі Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровщини. У 2000 році Анатолій Струць закінчив 8 класів Правобережанської школи та переїхав до села Калашники Полтавського району до будинку бабусі й дідуся. Воїн рано залишився без батьків.
У 16 років Анатолій Струць отримав паспорт та пішов працювати на завод «Електромотор» у Полтаві. З початку 2001 року до квітня 2003 року працював інструментальником.
З квітня по листопад 2003 року служив у лавах Збройних Сил України. Після демобілізації продовжив роботу на заводі. У 2011-2013 роках працював на різних посадах у селі Калашники.
На початку повномасштабної війни Анатолій Струць добровольцем пішов до терцентру комплектування в Полтаві й долучився до української армії. У лютому 2023 року чоловік отримав мінно-вибухову травму голови, пройшов лікування.
30 жовтня 2024 року захисника повторно мобілізували до лав ЗСУ, де він служив на посаді кулеметника механізованого взводу. Анатолій Струць мав звання старшого солдата.
Серце воїна зупинилося під час виконання службових обов’язків у населеному пункті Широчани на Дніпропетровщині 2 липня.
«Людина щирої душі, працьовитий, завзятий, компанійський, вірний і добросердечний товариш, приємний співрозмовник – таким Анатолій залишиться у пам’яті тих, хто його знав і розділяв з ним земний шлях», – пишуть про захисника в громаді.
Прощання з загиблим воїном відбудеться 12 липня. О 09:50 розпочнеться відспівування у Свято-Успенському Кафедральному Соборі в Полтаві. О 10:45 кортеж з тілом полеглого зустрінуть живим коридором від зупинки «село Сердюки» до повороту на кладовище. З 11:00 до 11:30 відбудеться поховання на місцевому кладовищі села.
Світла пам’ять воїнові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Родина полеглого у бою понад шість місяців тому Олега Смірнова, отримала трагічну звістку. Олег Смірнов працював у фермера та їздив до Києва на будівельні підробітки. Останні роки життя проживав з дружиною та був батьком для її двох дітей. 28 грудня 2024 року Олег Смірнов загинув під час виконання бойового завдання в районі Янтарного на Донеччині.
Донедавна доля військового Олександра Дебелого була невідома: захисника вважали зниклим безвісти. Днями надійшло підтвердження про загибель воїна. У 2024 році захисника мобілізували до лав Збройних Сил України. Олександр Дебелий поліг на Сумщині в бою.
Романенко Андрій та Богдан Манько загинули на фронті 1 липня. Воїни виконували бойові завдання на Сумщині. Артилерійський обстріл 1 липня обірвав їхнє життя. Двоє героїв повертаються на щиті.
У межах обміну тілами загиблих воїнів, додому на щиті повернувся працівник Крюківського вагонобудівного заводу Анатолій Звірко. З січня 2024 року його вважали безвісти зниклим. Після одного із запеклих боїв з ворогом, коли росіяни через каналізаційні колектори прорвалися до центру Авдіївки, захисник перестав виходити на зв’язок. З 18 січня 2024 року рідні шукали воїна.
22 червня російські військові вдарили по тренувальному полігону на Миколаївщині ракетою. Унаслідок обстрілу загинув житель Кременчука. Солдат Олександр Дунський народився 1987 року в Могилів-Подільському на Вінниччині. З 2018 року мешкав у Кременчуці, працював будівельником. У військовій частині обіймав посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів.