Безвісти зниклий захисник Полтавщини повернувся додому на щиті (ФОТО)

30 вересня рідні, близькі та жителі Решетилівської громади зустріли траурний кортеж із тілом загиблого воїна Валерія Чобану. Церемонія прощання та відспівування відбулися у Свято-Успенському храмі Решетилівки. 

Після молитви траурна процесія вирушила до рідного села воїна – Шамраївки. Односельці проводжали свого земляка в останню путь, стоячи на колінах і схиливши голови в скорботі. Біля рідного двору Валерія Чобану зібралися рідні та небайдужі люди, щоб віддати йому шану та подякувати за мужність. 

Поховали захисника на сільському кладовищі з усіма військовими почестями. Оркестр виконав гімн України, а почесна варта здійснила залп салюту.

Народився Валерій Чобану 30 липня 1991 року в селі Шамраївка Решетилівського району, де й пройшло його дитинство. У 2006 році закінчив Шамраївську школу. Повню середню освіту здобув в іншій школі. Після закінчення школи навчався в геологорозвідувальному технікумі у Полтаві.

Певний час Валерій Чобану працював помічником бурильника на одному з об’єктів Полтавщини. Перед мобілізацією працював на м'ясокомбінаті в Тернополі. Після початку повномасштабної війни, до лав захисників Валерій Чобану приєднався у травні 2024 року. 

Воїн обіймав посаду старшого стрільця-оператора єгерського батальйону. Мужньо боровся за свободу своєї країни, сміливо виконуючи бойові завдання. Останній свій бій Валерій Чобану прийняв 16 серпня 2024 року під Новоселівкою Першою Покровського району на Донеччині.

Світла пам’ять захисникові!

У реанімаційному відділенні від наслідків тяжкого онкологічного захворювання, що розвинулося під час служби помер Роман Безотосний. До початку повномасштабного вторгнення Роман Безотосний мав власну справу та був приватним підприємцем. У 2022 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Після служби захисник працював водієм взводу охорони.

Чорна звістка надійшла до родини з Котелевської громади. ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого лейтенанта Анатолія Загнійка. Свій останній бій 54-річний Анатолій Загнітко прийняв 2 листопада 2024 року на Донеччині. 

28-річний Валерій Шаркий, житель села Радивонівка, був призваний на військову службу по мобілізації 5 березня 2022 року. Помер захисник 23 вересня від отриманих поранень в обласній Дніпропетровській лікарні. 

Понад 10 місяців Олег Синиченко вважався зниклим безвісти. Загинув воїн у листопаді 2024 року на Донеччині й тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише завдяки ДНК-експертизі його рідні дізналися про загибель воїна.

12 вересня 2025 року старший солдат Ігор Дяченко загинув під час виконання бойового завдання.  На прощання з воїном прийшли його рідні, друзі, побратими та жителі громади. 

Богдан Сезоненко загинув під час виконання бойового завдання. Захисник народився у Вирішальному колишнього Лохвицького району. Навчався в місцевій школі, а згодом – у Глинському ПТУ. Після здобуття освіти працював на приватного підприємця. Став до лав української армії й боронив Україну від нападу росіян. Його життя обірвалося у 21 рік.