Йому навіки 37. Полтава віддала останню шану своєму воїну (ФОТО)
Фото – Свято-Успенський собор Полтави
29 вересня у Свято-Успенському соборі Полтави рідні, близькі та знайомі попрощались з Сергієм Колотієм.
Попрощатись з воїном прийшли рідні, близькі, друзі, однокласники, вчителі та бойові побратими. Поховали Сергія Колотія з усіма військовими почестями на кладовищі у селищі Покровське. Про те, що воїна провели в останню путь, 29 вересня повідомили у Полтавській міській раді.
Сергій «Електрик» Колотій народився 20 січня 1988 року у селі Покровське Решетилівського району. Зростав у дружній родині поруч з батьками та старшим братом.
Після закінчення середньої школи навчався у Полтавському політехнічному коледжі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю електроосвітлювальних приладів і установок, здобувши кваліфікацію технічного фахівця з електротехніки.
У житті Сергій був щирою, доброю та відповідальною людиною. Його цінували друзі та колеги за чесність, вірність слову та готовність завжди прийти на допомогу, пишуть земляки.
Проживав воїн у Полтаві. У грудні 2024 року його призвали до лав Збройних Сил України. Служив у 82-й десантно-штурмовій бригаді, 1-му батальйоні, у взводі зв’язку. Побратими знали його під позивним «Електрик». Сергій гідно ніс службу та віддано захищав рідну землю.
Солдат Сергій Колотій загинув 21 вересня під час виконання бойового завдання. поблизу населеного пункту Приют Краматорського району на Донеччині.
Вічна пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
У реанімаційному відділенні від наслідків тяжкого онкологічного захворювання, що розвинулося під час служби помер Роман Безотосний. До початку повномасштабного вторгнення Роман Безотосний мав власну справу та був приватним підприємцем. У 2022 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Після служби захисник працював водієм взводу охорони.
Чорна звістка надійшла до родини з Котелевської громади. ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого лейтенанта Анатолія Загнійка. Свій останній бій 54-річний Анатолій Загнітко прийняв 2 листопада 2024 року на Донеччині.
28-річний Валерій Шаркий, житель села Радивонівка, був призваний на військову службу по мобілізації 5 березня 2022 року. Помер захисник 23 вересня від отриманих поранень в обласній Дніпропетровській лікарні.
Понад 10 місяців Олег Синиченко вважався зниклим безвісти. Загинув воїн у листопаді 2024 року на Донеччині й тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише завдяки ДНК-експертизі його рідні дізналися про загибель воїна.
12 вересня 2025 року старший солдат Ігор Дяченко загинув під час виконання бойового завдання. На прощання з воїном прийшли його рідні, друзі, побратими та жителі громади.
Богдан Сезоненко загинув під час виконання бойового завдання. Захисник народився у Вирішальному колишнього Лохвицького району. Навчався в місцевій школі, а згодом – у Глинському ПТУ. Після здобуття освіти працював на приватного підприємця. Став до лав української армії й боронив Україну від нападу росіян. Його життя обірвалося у 21 рік.