На Полтавщині провели в останню путь 28-річного воїна Олександра Порубая

Про прощання з воїном повідомили в Кременчуцькій міській раді 19 вересня. 

Бойовий шлях захисника 

Олександр Порубай із 2020 року проходив військову службу за контрактом. За цей час він зарекомендував себе як відданий присязі та побратимам боєць. 

23 лютого 2025 року він загинув у зоні бойових дій, залишившись вірним обов’язку до останнього. Його життя обірвалося при виконанні бойового завдання на Луганщині. 

На момент загибелі Олександру Порубаю було 28 років. У воїна залишилися батьки.

Провести захисника в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими. Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Олександра Порубая на Свіштовському кладовищі.

Вічна пам’ять герою!

Згадаймо імена полеглих на фронті земляків

12 вересня 2025 року старший солдат Ігор Дяченко загинув під час виконання бойового завдання.  На прощання з воїном прийшли його рідні, друзі, побратими та жителі громади. 

Богдан Сезоненко загинув під час виконання бойового завдання. Захисник народився у Вирішальному колишнього Лохвицького району. Навчався в місцевій школі, а згодом – у Глинському ПТУ. Після здобуття освіти працював на приватного підприємця. Став до лав української армії й боронив Україну від нападу росіян. Його життя обірвалося у 21 рік.

Валерій Гончар у 2017–2019 роках захищав Україну в зоні АТО. Повернувшись, ділився досвідом із молоддю, викладаючи «Захист України» у ПТУ №44.  З початком повномасштабного вторгнення чоловік вдруге став до лав війська, був заступником командира батальйону територіальної оборони з артилерії. Пройшов Бахмут, Соледар, Авдіївку. Життя воїна обірвалося 8 вересня під час служби на Сумщині.

Владислав Нонік 10 вересня прийняв останній бій на фронті. Воїн народився 6 березня 2000 року в Тарасенковому колишнього Оржицького району. Почав навчання у школі рідного села, але сім’я переїхала в Олександрівку Лубенського району, тож закінчив 11 класів Михнівської школи. З повномасштабною війною став на захист України.