Розмова з Максом Кідруком про асоціації з Полтавою, новий роман та презентації на Донбасі

Автор: Анастасія Добряк, 17 листопада, 13:04

Фото: Макс Кідрук та Юрій Даценко з командою презентували у Полтаві нові книги


Цьогоріч з новою книгою «Доки світло не згасне назавжди» до Полтави завітав український письменник Макс Кідрук.

Його видання мають фірмовий дизайн, але новий роман перевершив усі очікування – до нього створили застосунок. Завдяки ньому можна побачити місця дії та поспілкуватися з героєм роману «Не озирайся і мовчи».

Письменник представив у Полтавському краєзнавчому музеї не лише роман, а й застосунок до нього та розповів про майбутній проєкт «Нові темні віки» у понеділок, 11 листопада. У межах заходу молодий український автор Юрій Даценко презентував власну книгу «Пастка для різника».

ЗМІСТ поспілкувався з Максом Кідруком про подорож до Індонезії, асоціації з Полтавою, нову книгу та про те, як пройшли презентації на сході країни.

 

Полтава – це про людей, а не про галушки

Наша розмова з Максом Кідруком розпочалася з вражень від Полтави.

Хоча письменник відвідував наше місто й раніше, він ніколи не бував у найвідоміших локаціях. Власне, тому Макс не може констатувати, змінилося щось у Полтаві за рік чи ні. За його словами, під час довгого туру в письменника занадто мало часу на знайомство з містами: він приїздить, виступає, відпочиває і їде, бо інакше витримати 2 місяці в дорозі просто неможливо:

«Очевидно, що є зміни, просто я не можу сказати, які саме. У мене є близькі друзі в Умані, вони показали мені місто і я бачу, що воно змінилося. Полтава теж, мабуть, але я не можу оцінити, бо не бачив її раніше».

Макс Кідрук з командою  у Полтаві

Макс Кідрук розповів, що жодним чином не асоціює наше місто з галушками, як це зазвичай буває. Тому, коли чує про Полтаву, одразу згадує про:

  1. полтавця, офіцера, полковника ЗСУ, у якого письменник брав інтерв’ю, коли писав книгу «Небратні». Цей чоловік був у полоні і як ніхто інший знає, як починалася війна на сході України;
  2. Полтавську битву. Цю асоціацію Макс аргументує тим, що «від історії не втечеш», а ця історична подія колись відіграла надважливу роль у історії не однієї держави. Хоча він називає цю асоціацію банальною, вона все ж зустрічається рідше, ніж галушки;
  3. місцеве мистецьке об’єднання «Magnum Opus». Це об’єднання організовувало в Полтаві перші презентації Кідрука, а сам автор називає їх фантастичними.

 

Про презентацію

Ще на минулорічній презентації роману «Де немає Бога» Макс говорив про те, що локацію для презентації змінять, адже у краєзнавчому музеї для таких заходів погана акустика. Попри це, про новий роман автор розповідав знову в тому ж місці:

 «Насправді я був незадоволений, бо через акустику останні ряди ніби відрізані, і я це бачив по очах. Це змушує скорочувати виступ, бо який сенс мені пояснювати щось, коли мене не чують? Від цього, звісно, страждають слухачі. Ми шукали іншу залу, але не знайшли. Та цьогоріч нам сказали, що по-іншому розсадять людей, і все буде ок».

Окрім виступу Макса Кідрука, полтавці також почули розповідь Юрія Даценка про його нову книгу «Пастка для різника». Ідея взяти з собою в тур іншого автора у команди Максима виникла давно, але довго не могли знайти письменника, який міг би презентувати свій твір у турі:

«Ця ідея виникла тому, що мій перший роман "Мексиканські хроніки" вийшов друком у 2009 році, і своїх перших читачів я здобував на презентаціях з відомим автором. Він взяв мене з собою в міні тур. Я довго не міг зрозуміти, чому він віддає мені свій час. Тільки пізніше я збагнув, що літпроцес – це не тільки нові тексти і жанри, а й нові імена. Відкриваючи їх, ти сприяєш літпроцесові, а отже, допомагаєш собі».

Макс Кідрук про розповідає про новий роман

Макс Кідрук натрапив на текст Юрія Даценка і зрозумів, що це не просто гарна книга, а твір, який хотілося б рекомендувати читачам. Історичний роман з елементами детективу, містики і жахів «Пастка для різника» написаний байкером, який проїхав понад 50 тисяч кілометрів. Попри це, Юрій вважає, що його головні звання – батько і чоловік:

«Одна справа бути водієм туру і возити Максове тіло і душу, а зовсім інша – виходити до великого та страшного Кідрука на розігрів. Проте боятися вже немає сенсу, я впевнений, що все у нас вийде. […] Мені зателефонував Макс, який скористався моєю пропозицією "якщо щось потрібно буде, звертайся". Тоді йому знадобилися мої послуги водія. За три дні після цього дзвінка я нісся в Чернівці, залишивши посеред осені недороблене вино, покинув дружину із піврічним сином. Коли долучився до Кідрукової команди, на мене чекало багато чого цікавого, зокрема і написання роману».

Юрій Даценко на одній з презентацій (Джерело – dzerkalo.media)

У межах туру Кідрук презентував свою книгу на сході України, зокрема у 8 прифронтових містах Луганської та Донецької областей. Найбільше запам’яталися зустрічі з читачами у Слов’янську та Краматорську:

«Було чудово. Як і в інших містах, презентації були хороші та не дуже. Це є всюди. Чудові були презентації в Старобільську, Северодонецьку, Костянтинівці. Особливо приємно здивував Слов’янськ і Краматорськ. Обстрілів ми не чули. Я не знаю, наскільки зараз інтенсивні обстріли, але ми були доволі близько до лінії розмежування, приміром, у Щасті, де вона проходить одразу за містом. Однак артилерії не було чути».

Макс Кідрук працюватиме над наступним проєктом більше ніж 2 роки

 

Про новий роман і застосунок

«Доки світло не згасне назавжди» – роман про дівчат Руту та Індію з Рівного. Хоч їхні імена досить незвичні як для мешканок українського містечка, автор пояснив, що історія їхніх імен є в книзі. За словами письменника, підбір імені для героя книги – дуже важлива частина роботи над твором, тому інколи буває так, що імена персонажів змінюються уже наприкінці написання:

«Я завжди ретельно ставлюся до підбору імен, тому я можу підбирати їх півроку. Буває, змінюю імена в залежно від того, як вони звучать у різних відмінках. У кожного імені є контекст, так і в інших моїх романах. За  цими іменами теж стоїть контекст і кілька смішних історій. Я ще до початку роботи над романом розумів, що писатиму про сестер Індію та Руту. Вони поруч звучать класно».

Новий роман Макса Кідрука має застосунок

Створити застосунок до книги було не так складно, як дорого. Насамперед це пов’язано з великою вартістю розробки, а це могло суттєво вплинути на вартість видання. Макс Кідрук розповів, що був період перемовин між видавцем та розробниками, щоб зробити ціну застосунок, а отже, і книги якомога дешевшою:

«У ньому реалізовано не все, що я хотів, але це новий проєкт для мене і моєї команди. Ми будемо рухатися далі. Тішусь, що застосунок вийшов, що ми це зробили оригінально, тобто не просто інтерактивну обкладинку, як у багатьох книжок, а чат з персонажем. Я маю на увазі ці додаткові гілки сюжетного дерева, про які ви ще не знаєте. У наступних книгах ви зрозумієте, як це можна переплести, як це надає незмірної глибини основній історії. Я тішуся, що застосунок людям подобається».

Як працює застосунок до книги

Обрати персонажа, з яким може поспілкуватися читач, теж було непросто. Письменник неохоче розкриває усі карти вибору героя з попередніх книг

«Це важко пояснити, бо я не дуже люблю розкривати внутрішні подробиці. Це вбиває магію історії. Але якщо ви вже запитуєте, то коли ми надумали робити чат з персонажем, я як автор мусив вирішити, з ким я його робитиму. Потрібно було винести щось таке в той чат, що розкривало б історію, пояснювало щось, чого немає в книзі. І я подумав, що було би непогано переплести цю історію з романом "Не озирайся і мовчи"».

Застосунок до нової книги Кідрука

Одразу важливо зазначити, що нова книга не є сиквелом роману «Не озирайся і мовчи».

 

Про Індонезію

Перед тим, як вирушити у тур з новою книгою, Макс Кідрук з дружиною Тетяною подорожували Індонезією. Зазвичай у подорожах письменники черпають нові сюжети та історії для майбутніх книг та проєктів.

Макс розповів, що з Індонезії взяв для себе купу нових локацій та історій для наступного проєкту «Нові темні віки»:

«На цей роман подорож не вплинула, але купу інформації я взяв. Подорож була чудовою, Індонезія неймовірна країна, там є що дивитися. І гори, і джунглі, і прекрасні острови. Життя відносно дешеве. Хочеш хостел за 9 баксів – маєш його. Хочеш готель за 40 – маєш готель. Дуже безпечна країна, жодних безпекових проблем не було».

Макс Кідрук розповів про поїздку до Індонезії

Подорожі для Макса Кідрука уже давно стали частиною життя, тому його часто називають ще й мандрівником. Але найближчим часом він не планує поїздок, бо працюватиме над проєктом.

 

Про плейлисти до книг

Якщо ви маєте хоч одну з книг Кідрука, видану максимум 67 років тому, то в кінці побачите плейлист. Автор завжди пояснює читачам, що їх не варто сприймати дуже буквально, тобто читати книги під цю музику. Ці пісні можна послухати, коли йдете гуляти або їдете у подорож.

Уперше про доцільність плейлистів на сторінках своїх книг Макс замислився, коли редагував якусь з книг:

«Я пишу в цілковитій тиші, але коли редагую текст, то можу слухати музику. Колись, редагуючи якийсь з своїх романів, я відчув, що починаю його рубати у такт музиці, різати речення. Ось тоді з’явилася ідея взяти цей плейлист і винести в кінець книги. Можливо, хтось послухає не під час прочитання, а в інший період. Ідея в тому, щоб ви втягнулися в цей ритм, відкривши книгу, і почали глибше занурюватися в історію. Не знаю, чи це комусь допомагає, але відтоді я викладаю плейлисти в кінці книг».

Макс Кідрук у Полтаві

І хоча ці списки треків письменник складає сам, він все ж не радить читачам слухати тільки ці пісні і мелодії під час читання, бо там трапляється дуже важка музика.

 

Про плани

У четвер, 14 листопада, завершився тур з книгою «Доки світло…». Наступного року Макс не планує презентувати новий роман, тому на появу нового проєкту «Нові темні віки» доведеться чекати мінімум 2 роки:

«Новий проєкт дуже важливий. Я навмисне кажу проєкт, а не книга, бо планую цикл щонайменше з трьох книг. Першої книги з цієї серії доведеться чекати щонайменше 2 роки, бо її написання вимагає чималої підготовки, а отже, й часу. Писатиму про колонізацію Марсу, екологічні та політичні проблеми на Землі, про стосунки Землі як домініону, і Марсу як колонії».

Макс планує почати активну роботу над новим проєктом

Але цьому передуватиме грандіозна вечірка для людей з різних міст, які допомагали Максу Кідруку здійснити 3 серйозні тури, у межах яких він презентував свої романи.

Також письменник є активним користувачем соціальних мереж, він веде книжковий блог з хештегом #кідрукрекомендує. Тож наостанок за традицією – 3 видання, які Макс Кідрук рекомендує прочитати полтавцям:

  1. Роман Девіда Духовни «Bucky F*cking Dent». Він перекладений українською. Хоча одразу Макс скептично ставився до книги, то згодом був вражений історією про стосунки батька і сина;
  2. «Чоловік на ім’я Уве» Фредеріка Бакмана. Кідрук переконаний: не існує людей, яким ця історія може не сподобатися.
  3. Автобіографія фронтмена гурту Iron Maiden Брюса Дікінсона «What Does This Button Do?» («Для чого призначена ця кнопка?»).

Фото Богдана Проскурова

Опублікована: 17 листопада 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація